Сучасні художники

Картина «Адмірал» виразно резонує з центральною темою виставки – здатністю сучасних українських митців працювати з темою майбутнього.

Це надзвичайне поєднання реального й міфічного відображає живий, непорушний зв’язок українців із природою та віковими легендами.

Дитина на картині, що міцно тримається за руку дорослого, ідеально втілює головний лейтмотив проєкту: «Діти – Дерево Життя».

Розповідаємо про яскраву особистість Інну Мокрицьку — майстриню декоративно-ужиткового мистецтва, художницю, колажистку, організаторку заходів і на додачу, невтомного фотографа…

Серед робіт, що формують філософську опору виставки «Діти – Дерево Життя», особливе місце посідає полотно «В саду» знаного українського живописця Мазура Василя Федоровича.

Юлія Сак — ім’я, що звучить немов окрема, багатогранна поема. Це не просто художниця, а універсальний митець, чий творчий діапазон вражає своєю глибиною та розмахом.

Художниця використовує світло як ключовий драматургічний елемент. Воно не лише моделює фігури, але й наповнює всю сцену глибоким відчуттям спокою, яке так потрібне нам у час…

Такими словами починаю дописи про своїх друзів, які своїм Світлом та Теплом невтомно діляться та насичують інших.

Її робота «Двоє, після школи» — це не просто портрет двох дівчаток на сходах; це глибоке філософське есе про мить тиші між минулим і майбутнім.

Світлана Стовба — художниця, чий живопис стає саме таким провідником, мовою, здатною торкнутися найглибших струн душі.

У залах Центрального будинку художника в Києві, де зараз експонується цей візуальний маніфест, полотно Герасименко стає емоційним якорем, що тримає увагу глядача серед бурхливого…

Як сучасне мистецтво переосмислює древні коди та нейрографіку в межах проєкту «Мозаїка спадщини України».

Її полотна — це не просто зображення, а відверті, часом сюрреалістичні сповіді, де реальний світ переплітається зі світом підсвідомим, створюючи глибокі метафоричні образи.

Розглядаючи полотна сучасної української художниці Юлії Ніколаєнко, я ловлю себе на несподіваній думці: святість не завжди потребує церковних стін.