Хроніки гартування: воєнне дитинство у графіці Ореста Цапа

Автор: Alex Veritas

Виставка «Діти – Дерево Життя», що нещодавно завершила свою роботу в Центральному будинку художника, стала для українського суспільства важливою точкою відліку в осмисленні власної ідентичності. Цей проєкт об’єднав митців навколо філософської метафори: діти як крона нації, що формується в умовах надважких випробувань нашого часу. Серед багатьох експонатів особливу увагу привернула серія плакатів ілюстратора та графіка Ореста Федоровича Цапа, чиї роботи стали документальним свідченням незламності духу.

Монохромна сила та деталізація почуттів

Серія плакатів Ореста Цапа, створена у 2025 році, вражає своєю технічною складністю та емоційною глибиною. Автор використав поєднання ДВП, паперу, гелевої ручки, олівця та маркера поверх принта, що додає роботам особливої фактурності. Ба більше, цей прийом дозволяє кожному штриху оживати, перетворюючи плакат на інтимну розмову з глядачем.

Центральне місце в експозиції посіла робота «1349-й день війни. Старший брат, мій охоронець». На ній ми бачимо двох дітей у графічному, майже контрастному виконанні. Старший брат, чия постать виступає надійною опорою для молодшої сестри, втілює архетип захисника. Попри тривожні лінії над головами героїв, що нагадують спалахи або розриви, погляди дітей залишаються прямими та спокійними. Отже, графік майстерно передає ідею внутрішньої сили, яка народжується з любові та відповідальності за ближнього.

Дитяча радість в обіймах реальності

Не менш вражаюче виглядає плакат «1350-й день війни. Подарунок від батька». На ньому зображена маленька дівчинка, яка буквально «потонула» в обіймах м’яких іграшок. Ці кольорові деталі на фоні темного, глибокого графічного тла символізують ті острівці щастя, які батьки намагаються створити для своїх дітей навіть у найтемніші часи. Власне, робота Ореста Цапа підкреслює, що кожна іграшка — це не просто предмет, а символ зв’язку та надії, що проростає крізь бетонні стіни сьогодення.

Третій плакат серії, «100-й день війни, оффлайн навчання в бомбосховищі», повертає нас до витоків нашої стійкості. Портрет усміхненої дитини на тлі схем та креслень є потужним маніфестом жаги до знань та нормального життя. Здається, саме в цій роботі найбільш повно реалізована ідея «вистражданої надії», яка стала філософською опорою всієї виставки.

Відлуння виставки та спадок митця

Хоча виставка вже завершилася, роботи Ореста Федоровича Цапа продовжують спонукати до діалогу. Його графіка — це не суха констатація дат, а живий нерв нації, зафіксований на папері та ДВП. Завдяки таким творам ми бачимо не лише трагедію часу, а й велич людського духу, що здатен зберігати чистоту та віру навіть на 1350-й день випробувань.

Насамкінець, варто зазначити, що проєкт «Діти – Дерево Життя» виконав свою головну місію — нагадав нам про коріння, яке тримає, та крону, яку ми мусимо захистити. Творчість Ореста Цапа стала одним із тих міцних стовбурів, на яких тримається сучасне українське мистецтво, даруючи глядачеві простір для власних запитань та чесних відповідей про майбутнє.

Виставка всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Діти – Дерево Життя» була доступна для глядачів і проходила на 3-му поверсі Центрального Будинку художника, вулиця Січових стрільців 1-5, Київ до 07 грудня 2025 року.

Організатор Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Діти – Дерево Життя»: Національна спілка художників України. Кураторка проєкту: Тамара Чернявська

Офіційний промо партнер: перша українська мистецька агенція Art Fine Nation (https://www.artfinenation.com/).

Читайте про цікаві виставки в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/mystetski-novyny