Між вчора та завтра: алегорії Ігоря Глухенького

Автор: Alex Veritas

Мистецтво завжди було дзеркалом, але в галереї «Скрипаль на даху» (https://www.instagram.com/leizer_studio/)  воно перетворилося на справжній портал. Проходячи повз гамірний Палац Спорту, ви навряд чи очікуєте, що за дверима будинку на Шота Руставелі, 13, на вас чекає зустріч із власною совістю, одягненою в бронзу. До 8 січня 2026 року тут триває виставка скульптора Ігоря Глухенького — майстра, який вміє іронізувати над вічністю.

Самотній диктатор на колесах сучасності

Коли я вперше зупинився перед головною скульптурою експозиції, мене охопило дивне відчуття дежавю. Перед нами — велична і водночас абсурдна постать правителя. На перший погляд, це класичний монарх: гордовита постава, розкішна горностаєва мантія, що важким шлейфом тягнеться по землі, еполети та гостра борідка. Однак варто підійти ближче, як реальність починає розшаровуватися.

На очах у героя — сучасні VR-окуляри. Він не бачить справжнього світу, бо повністю занурений у свою вигадану реальність. Ба більше, замість залізного коня чи золоченої карети, цей «король» впевнено стоїть на… електросамокаті. Це фантастичне поєднання епох створює неймовірну алегорію на сучасних лідерів, які, маючи доступ до всіх технологій майбутнього, залишаються заручниками середньовічних амбіцій.

Свита, що тримає ілюзію

Особливу увагу привертають деталі, які Глухенький розсипав по всій композиції. Погляньте на бінокль, що марно висить на шиї правителя, поки руки міцно стискають руль самоката. І питання – куди їде? Хто його направляє? Втім, справжня драма розгортається позаду. Шлейф мантії, який здається символом величі, насправді є неймовірним тягарем.

Його тягнуть маленькі фігурки блазнів та підданих. Хтось із них з останніх сил штовхає цей бронзовий потік, а хтось — як той маленький розбишака з сокирою за спиною правителя — здається, лише чекає слушної миті. Відтак, виникає логічне запитання: чи це правитель веде свій народ у майбутнє, чи це стара система, яку насилу тягнуть на собі ті, хто звик лише підкорятися?

Чому це варто побачити на власні очі?

Безумовно, фотографія не передає тієї живої енергії патини та ретельності кожної складки металу. Скульптура Ігоря Глухенького — це не просто предмет інтер’єру, а інтелектуальна шарада. Кожен глядач знайде тут свій сенс:

• Для одних — це сатира на політичну сліпоту.
• Для інших — роздуми про те, як ми всі іноді одягаємо «окуляри віртуальності», щоб не помічати реальних проблем.
• Для поціновувачів — це висока естетика сучасної української бронзи.

Крім того, атмосфера галереї «Скрипаль на даху» сприяє довгим роздумам. Тут немає музейної тиші, що тисне, натомість є простір для діалогу з автором через його химерні образи.

Замість висновку: час до 8 січня

Отже, якщо ви шукаєте не просто візуального задоволення, а справжнього емоційного струсу, обов’язково завітайте до галереї. Виставка працює до 8 січня 2026 року. Вхід навпроти центрального входу до Палацу Спорту — зручна локація, щоб на годину випасти з ритму мегаполісу і зануритися у світ, де королі їздять на самокатах, а блазні керують історією.

Поспішайте, адже такі алегорії, як у Глухенького, допомагають нам краще зрозуміти час, у якому ми живемо.

Знайомтесь з цікавими митцями і їх творчістю в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/suchasni-khudozhnyky