Сучасні художники

Метал у руках майстра втратив свою холодну суворість, перетворившись на втілення материнської ніжності або безцінного дару життя.

Його триптих — це не просто цифровий друк, а глибоке занурення в психологію дитинства, яке змушене дорослішати під звуки сирен.

Кожен вигин його скульптур є продуманим і водночас легким, ніби форма народилася сама собою. У його руках метал втрачає свою важкість, а камінь стає піддатливим.

Анастасія Галушка зуміла створити простір, де біль переплавляється у мистецтво, а особиста трагедія стає зрозумілою кожному.

Його пастель — це діалог із часом, де вистраждана надія проростає крізь усвідомлення трагедії.

Його картина «Фрірайд» виявилася одним із тих полотен, які продовжують «звучати» в пам'яті навіть після закриття зали.

Його графіка — це не суха констатація дат, а живий нерв нації, зафіксований на папері та ДВП.

Художник не просто малює об’єкти, він фіксує миті «усунення реальності», коли звичний світ перетворюється на театральні, неземні декорації з фантазійного чи фантастичного твору.

Картина Анастасії Гартвіг стала тим самим світлом, якого ми всі так потребуємо. Це нагадування про те, що відповідальність за майбутнє починається з любові, а краса здатна бути…

Художниця використала кольоровий папір та пастель, що дозволило досягти неймовірної м’якості ліній у поєднанні з драматичним контрастом світла й тіні.

Використовуючи класичне поєднання паперу та акварелі, Ірина Ільницька досягла ефекту напівпрозорості, що властивий лише найщирішим мріям.

Саме тут, серед глибинних філософських пошуків, я зустрів роботу художниці з Одеси — Анни Юріївни Вербич, яка зуміла втілити генетичну пам'ять народу в сучасному полотні.

Оксана Іванівна Литвиненко не просто намалювала портрет, вона зафіксувала стан душі цілої нації, яка, попри все, обіймає своє «тепло» і не випускає його з рук.

Коли я вперше зупинився перед цією роботою, мене вразила її технічна бездоганність. Картина, створена у 2023 році за допомогою лише паперу та чорної ручки, демонструє неймовірний…