«Танець перемоги»: Коли кохання та віра сильніші за темряву

Олена Князєва — художниця, чий шлях у мистецтві, був наче повільна ріка, що шукає свій вихід до моря. З раннього дитинства її рука тягнулася до пензля, але лише у зрілому віці, у 34 роки, вона дозволила цьому покликанню стати головним. Випускниця Закарпатської художньої академії мистецтв, а зараз і викладачка живопису у власній художній студії, вона довела: справжнє покликання не має терміну давності. Для неї мистецтво — не просто професія, а життєдайне повітря, джерело невтомного розвитку та нескінченної наснаги, що знаходить свій вияв у пленерах та кожному новому творі. Сьогодні її полотна, загартовані досвідом Мікіндівських пленерів та світлом перших виставок, що розпочалися з 2024 року. Її полотна стали частиною великої національної історії, увійшовши до мистецького проєкту «Мозаїка спадщини України» (https://www.artfinenation.com/виставки/виставка-пульс-нації-танець-і-музика).

Цей авторський всеукраїнський культурно-мистецький проєкт Ванди Орлової — справжній ковчег для української культури, покликаний відродити, зберегти та популяризувати нашу багатогранну спадщину. І саме в цій величній «мозаїці» сяє особливим, теплим світлом картина Князєвої «Танець перемоги» (полотно, акрил, 60*50 см, 2025 рік).

«Танець перемоги» — це не просто зображення, це гімн душі, написаний світлом і кольором. Картина розкриває інтимний момент: двоє закоханих танцюють посеред залитої сонячним сяйвом кімнати. Це танець не на сцені, а вдома, танець, що є пульсом нації, знаком того, що ми живі, що наше серце б’ється, незважаючи на втрати.

Полотно художниці є яскравим образом тієї Перемоги, в яку ми щиро й невтомно віримо. Кожен елемент тут — метафора. Густі тіні, що падають від фігур на паркет, нагадують про темні часи, які лишилися позаду або все ще оточують нас. Але вони не здатні поглинути світло. Золотаве сонячне сяйво, що заливає кімнату через вікно, обіймає пару, перетворюючи буденність на свято душі. Це світло — віра у майбутнє, віра у те, що буде кому танцювати на нашій землі.

Погляд глядача приковує вікно: крізь нього відкривається мрійливий, дещо розмитий пейзаж. Там, за порогом, видніються обриси міста — мрія про мирні, вільні міста, мрія, заради якої й триває ця незламна боротьба.

Участь «Танцю перемоги» у проєкті «Мозаїка спадщини України» є глибоко символічною. Культурна спадщина — це не лише старовинні артефакти, а й живий досвід сучасності, зафіксований у мистецтві. Роботи, що творяться в часи випробувань, стають найціннішими фрагментами цієї «мозаїки», відображаючи не лише біль, а й непохитну волю народу до життя. Картина Князєвої ідеально вписується у цю концепцію, адже вона зберігає для нащадків емоційний код сучасної України — суміш смутку, надії та нескінченної любові, яка є фундаментом нашої стійкості.

Проєкт Ванди Орлової, по суті, створює художній міст між минулим, сьогоденням і майбутнім. Він забезпечує не лише збереження, але й потужну популяризацію української культури, представляючи її у всьому розмаїтті.

«Танець перемоги» — це подяка життю, любові та надії. Це інтимний жест пам’яті та незламності, що вкарбовує мить крихкого, але непохитного щастя. Олена Князєва через свій художній талант дарує нам не просто картину, а візуалізацію національної стійкості, де кохання є тією непереможною силою, яка змушує нас танцювати наперекір усім бурям, знаючи: Перемога, в якій ми знову обіймемо одне одного без страху, обов’язково настане.

Читайте про цікаві виставки в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/mystetski-novyny