автор Ванда Орлова
У Республіканському домі актора 15 вересня відкрилася виставка «Шляхи небесні, дороги земні…», об’єднавши мистецтво трьох київських художників — Валерія Франчука, Марії Франчук та Сергія Свідерського. Ця експозиція — не просто спільний проєкт, а діалог про світло і тінь, дотики небесного до земного, пошук духовного порядку в хаосі сьогодення. Виставка триватиме до 5 жовтня.
Художня мова і теми — як три голоси в унісон
Валерій Франчук (https://www.facebook.com/valerij.francuk.117187) — художник, у якому дивовижно поєднані спокій мудрості та шал енергії. Його живопис — це завжди більше, ніж зображення: це простір для пам’яті та роздумів. Символи, закладені митцем, ведуть глядача крізь час — від особистої пам’яті до колективної. На цій виставці презентується монументальний триптих «Облога скіфським військом ассирійського царства. 630 р. до н.е.» (2012) — три полотна розміром 122×122 см, у яких давня подія оживає як метафора протистояння й пам’яті.
У манері Франчука — поєднання експресії й м’якої ліричності, коли колір, фактура, лінія утворюють простір, де світло пробивається крізь темряву. Імпресіоністичні моменти — у розсіянні світла, в грі кольорових плям; символічний реалізм — у тому, що кожний елемент картини має вагу метафори, стає ключем для розчитування образу. Однією з таких метафор є “дзвони пам’яті” — Франчук творить кола цього болю та спогадів, щоб не дати забути історію, душі, спільні травми й надії.
Марія Франчук вносить інший відтінок у цей простір. Її робота — це проникливі сцени внутрішнього світу, коли межа між реальністю й прозорими шарами символу стирається. В її картинах часто з’являються метафізичні елементи — небо, туман, світло, яке змінює форму, ніби дихання. Її живопис запрошує до рефлексії: хто ми, звідки, куди йдемо. Там, де Валерій створює більш широкий хор образів — історичних, суспільних, громіздких — Марія заглиблюється в приватне, в тонке, інтимне, але не менш універсальне.
Сергій Свідерський у цій тріаді — як місток, як проміжне світло між двома полюсами. Його роботи додають контрасту, іноді химерності, іноді — строгості форм. Якщо Валерій і Марія звертаються до пам’яті і внутрішнього світу, Сергій зосереджений на тому, що земне має свою текстуру, вагу, власну мелодію: матеріал, лінія, простір. Його твори можуть охоплювати драму або спокій, але завжди — бути присутніми тілесно, відчутно. У поєднанні з іншими митцями він підкреслює, що “небесні шляхи” — не менш важливі, ніж “дороги земні”.
Концепція виставки — синтез неба й землі
Назва «Шляхи небесні, дороги земні…» — це підказка: виставка не просто про небо vs земля, а про їхню взаємодію. “Небесне” — це не абстракція, а стан, що дозволяє побачити земне по-новому; “земне” — це не тільки факт, але й відчуття, фактура, живий контакт із матерією. Разом, ці три художні мови створюють простір, де глядач переживає не тільки візуально, але й емоційно і духовно.
У виставці — світло, тіні, символи, позаземні світи — все це працює як текст, який треба читати, відчувати. Кожна картина — як сторінка цього тексту, інколи відкритого, інколи загадкового. А коли роботи трьох митців виставлені поряд, постає своєрідна подорож: піднятись до неба — через спогади, молитву, метафору; спуститись на землю — через матеріал, тілесність, реальність.
Чому важливо бачити саме зараз
В умовах, коли мистецтво часто стає обов’язком пам’яті, мистецьким документом, виставка «Шляхи небесні, дороги земні…» — не просто естетичний захід. Це момент спільної паузи, коли можна зупинитись і подивитись на себе, на наше минуле і теперішнє. Це заклик зберігати не лише образи, але й душу, не просто пам’ять, а той духовний зв’язок, що робить нас людьми.
Деталі для відвідувачів
- Де: Республіканський дім актора, Київ, вул. Ярославів Вал, 7
- Коли відкриття: 15 вересня
- Тривалість виставки: до 5 жовтня
- Час відвідування: виставка працює по буднях з 12:00 до 16:00 і під час вечірніх заходів у Будинку актора.
Анонси цікавих художніх виставок завжди можна побачити в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/afisha