Між водою та небом: «Серце Русалки» Аліси Савіцької як код пам’яті

Автор: Alex Veritas

Енергія Води та Харківська Школа

Почнемо з художниці, чия творчість сьогодні є важливим голосом у контексті сучасного українського мистецтва. Аліса Савіцька — харківська художниця та майстерна ілюстраторка, що здобула свою освіту, навчаючись графічному дизайну в легендарній ХДАДМ (Харківська державна академія дизайну і мистецтв). Тому її роботи відзначаються не лише емоційною глибиною, але й вивіреною композиційною чіткістю, притаманною графічній школі.

Варто зазначити, що її доробок вже вийшов за межі національних кордонів, беручи участь у знакових тематичних виставках та аукціонах в Україні та Європі. Більше того, 2023 рік ознаменувався персональною виставкою мисткині у Польщі, що стало важливим кроком у міжнародній популяризації її унікального стилю.

У центрі її художнього світу — внутрішній стан героїв, що розкривається через багатошарову символіку. Зокрема, Аліса Савіцька майстерно використовує образи, орнамент, рух простору та світла для передачі драматичних тем, пам’яті та краси, які невіддільні від нашої сучасності та міфологічної спадщини.

«Серце Русалки»: діалог на межі стихій

Перед нами постає полотно «Серце Русалки» (2025, полотно, акрил, 50*70см.) — робота, яка миттєво притягує погляд і вимагає мовчазної бесіди. Зокрема, ця картина була представлена в рамках авторського всеукраїнського культурно-мистецького проєкту Ванди Орлової «Мозаїка спадщини України» (https://www.artfinenation.com/виставки/виставка-пульс-нації-танець-і-музика), мета якого — відродити, зберегти та популяризувати багатогранну культурну спадщину.

Переходячи до образу, Аліса Савіцька звертається до однієї з найглибших архетипічних фігур українського фольклору — русалки. У нашому культурному коді русалки та мавки — це не просто сумні бешкетниці з легенд нашого народу. Навпаки, це потужний жіночий образ, який символізує втрату в світі людей і водночас відродження у світі природи. Слід підкреслити, вони є духами-берегинями, що зберігають воду, ліси та поля — саму пам’ять нашої рідної землі. Отже, вони стають містком до нашого минулого, підтримуючи зв’язок із нашим корінням.

Анатомія стилю: акрилова хвиля та світло

Живописне рішення картини — це дивовижна гра відтінків м’ятної води та рожево-золотого заходу сонця. Спершу, ми бачимо обличчя Русалки, що виринає з глибини, на межі подиху. Її шкіра блакитна, немов просякнута водною стихією, а волосся — це цілі потоки води, які продовжують динамічний рух полотна. Окрім того, очі Русалки, виділені драматично яскравими, немов освітленими зсередини білками, пронизують простір, спрямовуючи погляд глядача до її грудей.

Саме тут, у центрі композиції, криється головна загадка. Рука Русалки, витончена і довга, немов водорості, стискає джерело світіння — її Серце. Таким чином, вона не просто показує, а оберігає цей «код», що оповитий мерехтливим, схожим на різьблене коло світло. Як відомо з джерел українського фольклору, русалка, незважаючи на свою стихійну сутність, має серце.

Пошук коду та мовчазна бесіда

Русалка Савіцької існує на межі. Вона є мостом між матеріальним світом та світом стихій, між сьогоденням і нашою генетичною пам’яттю. Фактично, вона веде з нами мовчазну, але надзвичайно важливу бесіду про те, що, можливо, було приглушене чи забуте, але ніколи не зникло назовсім. Відповідно до цього, її Серце — це не просто орган, а метафора збереженого внутрішнього світу, стійкості духу та глибинного зв’язку з природою.

Тому ми задаємося питанням: Який код схований у її серці? Це код стійкості, код пам’яті про втрачені річки та ліси, код жіночої сили, яка після травми здатна відродитися. Таким чином, робота Аліси Савіцької «Серце Русалки» стає не лише естетичним об’єктом, але й потужним, художньо оформленим ключем до розуміння сучасної української душі та її міфологічних коренів.

Відслідковуйте цікаві виставки разом з Українським арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/mystetski-novyny