ПАНК-МАВКА ТА ЛІСОВИК: СПАДОК ОЖИВАЄ В МІСТІ

художниця Марина Акулова

0 29

У Києві, в Музеї Марії Заньковецької, нещодавно відбулася справжня культурна подія — Третя підсумкова виставка авторського проєкту Ванди Орлової “Мозаїка спадщини України”. Експозиція під назвою «Спадок у міфах та формах» стала майданчиком, де українські художники довели: наша спадщина — це не пил архівів, а живий, пульсуючий код, який сміливо дивиться у майбутнє.

Серед робіт, що закликають переосмислити фольклор, увагу привернула картина художниці Марини Акулової. Її історія — це історія внутрішнього покликання, що перемагає відсутність академічних дипломів. Марина — приклад митця-самоука, чия жага до зростання і невпинний пошук власного шляху дає нове бачення. І саме ця сміливість дозволила їй зробити те, на що не наважуються консерватори: одягнути наших міфічних героїв у панк та кібер-панк!

Панк-реінкарнація Лісової пісні

Картина, що вибухає енергією ідеї, — картина «Мавка і Лісовик» (2025, олійна пастель, ватман, 40х60 см).

Уявіть: ви стоїте в центрі галасливого мегаполісу, десктопи та неон замінили дерева та роси. І тут, серед шуму, з’являється вона. Мавка і Лісовик у місті — це сучасна казка на перетині глибокого фольклору та жорсткої урбаністики.

Марина Акулова сміливо виводить цих лісових духів із глухих хащів просто на асфальт. Для них мегаполіс — це лише інша форма існування: високі будинки стають новими лісами, площі — широкими галявинами, а дороги — невпинними річками життя. Вони більше не ховаються, вони інтегруються.

Образи героїв — це геніальне поєднання панк-естетики з незнищенною українською традицією. Марина Акулова, без професійної академічної закалки, відчула найголовніше: міф не має бути архаїчним, щоб бути справжнім.

«Я переконана, що в такій інтерпретації українські легенди оживуть по новому, а ще, у тому, що такі стилі дуже пасують усім героям українських легенд і переказів», — ділиться художниця своїм творчим кредо.

Її «Мавка і Лісовик» ідуть, скоріше за все, на гучний концерт десь у центрі. Вони — наші Джокер і Харлі Квін, але з потужним українським корінням, що замість деструкції несуть свідоцтво невмирущої ідентичності. Їхня присутність на полотні — це не ілюстрація до хрестоматії, а нагадування: казкові персонажі не зникли, вони живуть поруч, просто пристосувалися до шаленого ритму міста, ставши для більшості «невидимими».

Ідентичність, що не стоїть на місці

Картина Марини Акулової є своєрідним візуальним маніфестом, який чудово відповідає філософії всього проєкту “Мозаїка спадщини України”: фольклор не архаїчний, а гнучкий. Міф може змінити свою форму — одягнути шкіру й пофарбувати волосся — але він не втрачає свого змісту.

Хоча Третя виставка від Art Fine Nation (https://www.artfinenation.com/ )«Спадок у міфах та формах» вже відбулася, цей культурний рух не зупиняється. Проєкт Ванди Орлової продовжує збирати митців для створення нової мозаїки української пам’яті.

Наразі триває відбір робіт до Четвертої підсумкової виставки, яка отримала назву «ПУЛЬС НАЦІЇ: ТАНЕЦЬ І МУЗИКА». Саме в таких проєктах ми бачимо, що ідентичність — це не законсервований експонат за склом, а живий простір для постійного переосмислення.

Тому, якщо ви шукаєте українське мистецтво, що не боїться сьогодення, що поєднує старі міфи з новими ритмами, слідкуйте за анонсами!

«ПУЛЬС НАЦІЇ: ТАНЕЦЬ І МУЗИКА» обіцяє розкрити ще одну грань нашої спадщини — динамічну та енергійну. Приходьте відчути цей пульс на власні очі, коли виставка відкриється, і переконатися, що наша казка триває!

Відслідковуйте цікаві виставки разом з Українським арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/mystetski-novyny

Залишити відповідь

Ваша електрона адреса не буде опублікована.