Дарина Стратюк: там, де фарби шепочуть природою

Дарина Стратюк: там, де фарби шепочуть природою

Картини Дарини Стратюк — це не просто живопис, це глибоке занурення у світ тиші, спогадів і земної сили. Її мазки — не випадкові рухи пензля, а влучні подихи пейзажу, шелест трави, що зберігає відлуння південних ночей. Народжена на Херсонщині, вона несе у своїх творах генетичну пам’ять про рідний край — не як формальну приналежність, а як основу свого бачення світу.

Її творчість не женеться за модними трендами чи гучними заявами. Це не живопис заради враження, а мистецтво дотику — до землі, неба, глядача. Її картини — живі: у них степи, загорнуті в золото ранкового світла, мовчазні гори, які ніби розмовляють зі Всесвітом, і портрети, що пронизують поглядом до глибини серця. Тут усе по-справжньому: щиро, тонко, правдиво.

Дарина — художниця, яка мислить мовою природи. У її руках пейзаж перетворюється на емоцію, квітка — на символ, небо — на подих нескінченності. Вона не просто зображає — вона транслює стан. Навіть тиша на її полотнах має зміст — вона звучить.

Сміливо поєднуючи матеріали — акрил, пастель, фактурні пасти — Дарина створює живопис, який хочеться не лише бачити, а й торкнутися. Її мазки об’ємні, насичені, вони несуть енергію руху й спокою водночас. Це робота не лише митця, а й майстра, який глибоко розуміє матеріал і процес.

Кольорова палітра у її картинах — це окрема симфонія. Гармонія між яскравим й ніжним, гучним і ледь чутним створює відчуття внутрішньої музики. Її кольори — не просто барви, а настрій, інтонація, емоція.

У її полотнах часто з’являються гори. Вони не просто ландшафт — це символ незламності, спокою та гідності. Вони не тиснуть — вони просто є. Мовчазні, глибокі, вічні. Поруч з ними людина не здається малою — вона стає собою.

Портрети Дарини — особлива мова. У них відсутня маска. Вона вловлює той мить, коли ще не сказано жодного слова, але вже розкрито душу. Очі — як відкритий лист, як дзеркало, в якому видно найголовніше.

Мистецтво Дарини — не про позу, а про істину. Її роботи не треба розшифровувати — їх достатньо пережити. Вони торкаються чогось глибоко особистого, знайомого і дуже справжнього. Це — щирість, яка не потребує слів.

Дарина Стратюк — не просто художниця. Вона є голосом м’якої, але невичерпної сили краси, що не прагне вразити — вона зцілює. Її полотна — як відлуння забутого, що ми іноді шукаємо усе життя: себе, природу, зв’язок з джерелом. І знаходимо — у її живописі.

📸 Інстаграм сторінка Дарини Стратюк https://www.instagram.com/da.rina295