«Ті, що чекають»: погляд майбутнього крізь скло

Автор: Alex Veritas

Є картини, повз які неможливо пройти швидко. Вони не хапають тебе за рукав яскравими кольорами, а зупиняють погляд тишею. Саме такою є робота художниці Єлизавети Герасименко «Ті, що чекають», представлена в рамках масштабного проєкту «Діти – Дерево Життя». У залах Центрального будинку художника в Києві, де зараз експонується цей візуальний маніфест, полотно Герасименко стає емоційним якорем, що тримає увагу глядача серед бурхливого моря сьогодення.

Напередодні Дня Збройних Сил України, коли повітря вібрує від тривоги та надії, виставка «Діти – Дерево Життя» (21 листопада – 7 грудня 2025 року) набуває сакрального значення. І робота Єлизавети Герасименко влучає в саме серце цієї концепції, демонструючи нам зворотний бік дитинства — його здатність чекати, розуміти і мовчати.

Діалог через шибку: візуальний код

Зупинившись перед картиною, глядач мимоволі стає учасником безсловесного діалогу. Композиція твору побудована на принципі «кадрування»: ми бачимо світ крізь стару віконну раму, за склом якої проступають обличчя двох дітей. Художниця майстерно використовує текстуру, ймовірно, працюючи в техніці олійного живопису на ДВП, щоб передати відчуття бар’єру. Скло тут — не просто фізична перепона, а метафора розділення світів.

Колористична гама полотна стримана, майже монохромна у своїй основі — сірі, брудно-блакитні та охристі тони створюють атмосферу пізньої осені або ранньої весни. Проте, цей спокійний фон розриває передній план: яскраві, сонячно-жовті нарциси, що пробиваються знизу. Ці квіти — наче спалахи надії, що контрастують із серйозними, не по-дитячому глибокими поглядами героїв.

Варто звернути увагу на емоційний стан дітей. Хлопчик праворуч дивиться прямо в душу глядачеві. У його очах немає страху, але є запитання і очікування. Дитина ліворуч, притуливши руку до рота, здається більш вразливою, заглибленою у свої думки. Це портрет покоління, яке навчилося чекати: батьків з фронту, закінчення тривоги, приходу весни.

Коріння та крона: філософія стійкості

В контексті метафори проєкту «Коріння та крона», робота Єлизавети Герасименко розкриває тему коріння. Якщо діти — це «золоте зерно Роду», то на цій картині зерно перебуває в стані спокою перед проростанням. Вони знаходяться «всередині» — у безпеці дому, за склом, але їхні душі вже там, зовні, де вирує життя.

Організатори виставки зазначають, що юні життя є нашим глибинним корінням, що живить націю стійкістю. І справді, дивлячись на «Тих, що чекають», розумієш: їхня стійкість — у терпінні. Стара дерев’яна рама вікна нагадує про зв’язок з минулим, про дім, який стояв і стоятиме. А діти у вікні — це обіцянка, що цей дім не спорожніє.

Безумовно, ця робота перегукується з традиційними мотивами, але тут немає пафосу. Це «суворий стиль» реалізму, який переплавляється в глибокий символізм. Художниця не прикрашає дійсність, але й не драматизує її надмірно. Вона фіксує момент істини.

Мистецтво як свідчення незламності

Єлизавета Герасименко через свою картину нагадує нам, що війна триває не лише на полі бою, а й у душах тих, хто чекає біля вікна. Проте, наявність квітів на передньому плані є ключовим символом. Життя пробивається крізь будь-який асфальт і холод. Весна неминуча.

Експозиція «Діти – Дерево Життя» веде нас від сакральних образів до сучасних реалій. «Ті, що чекають» — це місток між ними. Це нагадування про те, що ми маємо бути гідними цих поглядів. Ми маємо зробити все, щоб очікування цих дітей не було марним, щоб скло, яке їх відділяє від світу, стало вікном у щасливе майбутнє, а не щитом від небезпеки.

Замість висновку: наша спільна місія

Ця стаття — це запрошення. Запрошення прийти до Центрального будинку художника і подивитися в очі дітям з полотна Єлизавети Герасименко. Це можливість відчути той самий «непорушний стрижень», про який говорять організатори.

Виставка — це не сухий звіт про досягнення, це живий організм. І картина «Ті, що чекають» є його важливою артерією. Вона вчить нас терпінню і вірі. Вірі в те, що за сірим склом завжди розквітають жовті нарциси.

Хочете побачити цю роботу наживо?

Виставка всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Діти – Дерево Життя» відкрита для глядачів, проходить на 3-му поверсі Центрального Будинку художника, вул. Січових стрільців 1-5, Київ до 07.12.2025

Організатор Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Діти – Дерево Життя»: Національна спілка художників України. Кураторка проєкту: Тамара Чернявська

Офіційний промо партнер: перша українська мистецька агенція Art Fine Nation (https://www.artfinenation.com/).

Читайте про цікаві виставки в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/mystetski-novyny