Анрі Матісс – художник, який навчив світ бачити світло

Автор: Олена Голембовська, київська художниця (https://www.facebook.com/Golembovska)

На тлі дискусій в нашій спільноти ArtFineNation (https://www.artfinenation.com/), що таке сучасне мистецтво, чому воно таке і як його сприймати, я усвідомила, що саме Анрі Матісс, на виставці якого я побувала цієї осені в Ниці, і є засновником сучасного мистецтва. І досліджуючи його творчість, можна відповісти на багато питань, які ми обговорювали під час нашого останнього суботнього чаювання. Суботнє чаювання – це традиція, якій скоро буде два роки, коли художники спільноти збираються онлайн обговорити творчі справи, поділитись досягненнями, своїм досвідом і підтримати одне одного на цьому шляху.

Я хочу зазначити, що все написане нижче, є моїм особистим враженням. Це погляд, який народився з тиші залів і світла його картин.

Анрі Матісс – засновник фовізму

Анрі Матісс увійшов в історію як засновник фовізму — мистецького руху, що зухвало порушив усі академічні правила. Його називали людиною, яка «не вміє малювати». Але саме він став художником, який розсунув межі живопису настільки, що після цього мистецтво вже ніколи не могло повернутися назад.

Фовісти йшли проти усього, що вважалося правильним: вони відкидали реалістичність, не боялися «неакуратних» мазків, спотворених форм і кольорів, які ніколи не існували в природі. Цей вибух свободи Матісса шокував публіку — і водночас відкрив двері в нову епоху. Саме завдяки йому художники XX століття отримали моральне право творити за власними законами, а не за законами академії.

Матісс і його світло

Матісс часто повторював, що найважливіше у мистецтві — світло. А світло він знайшов у Ніцці. У грудні 1917 року він приїхав туди, щоб вилікуватись після бронхіту. Але коли побачив ранкове середземноморське сяйво, своєрідне, м’яке, майже срібне, він зрозумів: цього світла йому не вистачало все життя. Він повертався знову і знову, жив там по пів року щорічно, а місто стало одним з головних героїв його творчості.

Матісс працював біля відкритого вікна в маленькій кімнати, яку він орендував. І море було не просто пейзажем — це був його стан душі. Одного разу потужна буря накрила узбережжя так, що хвилі розбивалися об фасад готелю, а вітер виривав віконниці. Він писав дружині, що руки тремтять від захоплення, а очей не вистачає, щоб вмістити всю красу й силу цього моменту. Світло після бурі було настільки чистим, що він називав його своїм щастям. Саме у Ніцці він створив десятки інтер’єрів з видом на море: кімната, вікно, музика, море — прості речі, які у його руках ставали поезією кольору.

Живопис як музика

У Матісса було ще одне захоплення – гра на скрипці, що він робив щодня. Музика була його прихованою мовою — ритм, імпровізація, колір як звук. Недарма його ранню роботу «Скрипач у вікні» мистецтвознавці вважають майже автопортретом: художник грає музику, а за його плечима — світло й море. Він ніколи не прагнув драматизму. Його мистецтво — це спокій, ясність і радість. Він казав: «Я хочу, щоб моя картина була ніби зручне крісло, в якому втомлена людина може відпочити». У ХХ столітті, переповненому трагедіями, це була революція сама по собі.

Мова кольору та форми

Найбільше Матісс відзначився тим, що навчив художників не боятися простоти. До нього просте вважалося примітивним. Після нього просте стало новою глибиною. У пізній період він узагалі відмовився від пензля. Він вирізав кольорові форми з паперу — і створював нову мову мистецтва. Дитяче, наївне, але мудре і досконале у своєму ритмі — так народилися його легендарні вирізанки. Насправді він звернувся до цього виду мистецтва тоді, коли із-за хвороби не зміг писати фарбами. Але ці мінімалістичні колажі вплинули на сучасний дизайн, рекламу, ілюстрацію, абстракціонізм — практично на всю візуальність ХХ століття.

Цінність творчості вимірюється не грошами

Найдорожча картина Анрі Матісса «Нарциси та скатертина в синіх та рожевих тонах» була продана за $46,4 млн в 2014 році на аукционі Christie’s. А в жовтні цього року на аукціоні Christie’s було продано близько 60 його малюнків, що зібрало понад 2,5 мільйона доларів на користь нью-йоркських некомерційних організацій, що займаються мистецтвом.

Мене, як і багатьох людей, торкало питання: в чому ж секрет творчості Матісса? Відповідь проста – бути першим. Першим, хто не боїться творити за своїми законами.

У найбільшому сенсі — він дав світові творчу свободу. Свободу кольору, свободу лінії, свободу бачити світ по-своєму.

• Він зробив колір головним героєм.

До нього колір описував предмет. Після нього колір створює настрій і смисл.

• Він довів, що простота може бути складною.

Картина не повинна бути копією реальності. Вона може бути світом сама по собі.

• Він прибрав зайве, щоб залишити сутність.

Мінімалізм почався тут, з Матісса, який очищав живопис, як поет очищає мову.

• Він навчив нас бачити світло.

Не об’єкти й деталі — а світло між ними. Тишу між мазками. Музику між кольорами.

Саме тому його роботи здаються легкими — але ця легкість народилася з величезної внутрішньої дисципліни й таланту.

У часи, коли мистецтво часто говорило мовою трагедій, Матісс говорив мовою світла і життя. Він не бунтував агресивно — він робив це тихо, кольором. Його картини — це місця, де можна зупинитись, видихнути й згадати, що світло існує. Він змінив мистецтво не тому, що ламав правила, а тому, що знайшов новий спосіб бачити.

І цей спосіб — досі актуальний.

Читайте цікаві статті від художників в блозі Українського Онлайн-видання «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/blogi