Бронзове тепло: «Моє золотце» Зіновія Федика

Автор: Alex Veritas

Бувають виставки, які відвідуєш заради загального інтересу, а бувають роботи, що змушують тебе зупинитися і просто дихати в унісон із мистецтвом. Саме таке відчуття охоплює в Центральному будинку художника на виставці «Діти – Дерево Життя». Серед численних полотен та інсталяцій, що розкривають тяглість поколінь, погляд магнетично притягує скульптура Зіновія Григоровича Федика під ніжною назвою «Моє золотце».

Філософія форми: де камінь оживає

Дивлячись на цей витвір 2025 року, найперше відчуваєш неймовірну пластику. Скульптор обрав класичне поєднання бронзи та каменю, проте результат виявився напрочуд сучасним і трепетним. Ба більше, метал у руках майстра втратив свою холодну суворість, перетворившись на втілення материнської ніжності або безцінного дару життя.

Форми скульптури м’які, обтічні, майже космічні у своїй досконалості. Зокрема, автор майстерно використовує гру світла на відполірованій поверхні бронзи. Кожен вигин «Мого золотця» нагадує про захищеність, про тепле лоно або обійми, в яких зароджується саме життя. По-перше, ця робота є візуальним втіленням любові, яка не потребує зайвих деталей чи гострих кутів. По-друге, контраст між важкою статичною підставкою з каменя та «живою» плинною бронзою підкреслює вічність моменту.

Діалог із вічністю через метал

Мистецтвознавець чи пересічний глядач — кожен знайде у цій роботі щось особисте. Для мене «Моє золотце» — це не просто назва, а емоційний вигук. Скульптура здається компактною, проте її змістовна вага безмежна. Бачимо, як автор уникає прямого ілюстрування фігур, натомість пропонуючи нам архетипічний образ. Ймовірно, саме тому вона так сильно резонує з темою виставки про дітей як дерево життя.

Окрім того, варто звернути увагу на лаконічність виконання. У роботі немає нічого зайвого — лише концентрована ніжність, відлита в металі. Здається, що скульптура випромінює внутрішнє тепло, запрошуючи глядача доторкнутися до неї не руками, а серцем. У цьому і полягає магія Зіновія Федика: він бере тверді матеріали й перетворює їх на найтонші людські почуття.

Простір, де проростає надія

Безумовно, ця скульптура стала важливою частиною виставки «Діти – Дерево Життя». Цей проєкт у Центральному будинку художника сформував цілу площину для роздумів про українську ідентичність. Тут Дерево Життя виступає універсальним образом: коріння — це предки, а крона — наші діти. Саме робота Федика «Моє золотце» стала тим самим золотим зерном, із якого це дерево починається.

Отже, якщо ви шукаєте відповіді на питання про те, що тримає нас у ці складні часи, завітайте подивитися на це «золотце». Воно нагадує, що попри всі виклики, краса і безумовна любов залишаються нашою головною опорою. Це мистецтво, яке не просто прикрашає простір, а наповнює його сенсом і світлом.

Виставка всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Діти – Дерево Життя» була доступна для глядачів і проходила на 3-му поверсі Центрального Будинку художника, вул. Січових стрільців 1-5, Київ до 07 грудня 2025 року.

Організатор Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Діти – Дерево Життя»: Національна спілка художників України. Кураторка проєкту: Тамара Чернявська

Офіційний промо партнер: перша українська мистецька агенція Art Fine Nation (https://www.artfinenation.com/).

Читайте про цікаві виставки в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/mystetski-novyny