У НАПРЯМКУ ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ МИСТЕЦЬКОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ

«Winter Landscape» Іллі Рєпіна – як українські активісти домоглися визнання української ідентичності митця в Бруклінському музеї

                                                                                                                                        Авторка статті: Ванда Орлова

У серпні 2025 року Бруклінський музей у Нью-Йорку здійснив важливий крок у напрямку деколонізації мистецької спадщини — змінив підпис до акварелі Іллі Рєпіна «Winter Landscape», виключивши згадку про Росію та вказавши Україну як місце створення твору

Цей жест став результатом чотирирічної кампанії українських активістів, мистецтвознавців і музейних працівників, які борються за коректне маркування українських художників у світових музеях.

скріншот з сайту Бруклінського Музею

Історичний контекст і художник, якого привласнили

Ілля Рєпін — один із найвідоміших художників ХІХ століття, народжений у Чугуєві, що нині є частиною Харківської області. Попри те, що він жив і творив у межах Російської імперії, його творчість глибоко вкорінена в українському культурному контексті. Сам Рєпін неодноразово згадував Чугуїв як джерело натхнення, зокрема у своїх листах і щоденниках

Однак протягом десятиліть західні музеї — зокрема Бруклінський — маркували його роботи як «російські», ігноруючи географічну та культурну реальність. Картина «Winter Landscape» була підписана як «Winter Landscape – Russia», хоча зображує зимовий пейзаж Чугуєва, що підтверджено як самим художником, так і музейними експертами.

фото з відкритих джерел в Інтернеті 

Кампанія, що змінила правила гри

Зміна атрибуції стала можливою завдяки наполегливій роботі активістів, серед яких — мистецтвознавиця Оксана Семенік, співзасновниця Shadows Project Агата Горська, а також музейні працівники з Чугуєва, зокрема Ольга Шевченко. Вони вели тривалу комунікацію з Бруклінським музеєм, яка тривала понад два роки

Цей випадок — частина ширшої ініціативи Stolen Art Campaign, започаткованої Shadows Project. Кампанія має на меті викривати культурну ерозію, спричинену російською пропагандою, яка десятиліттями привласнювала українських митців, таких як Казимир Малевич, Олександра Екстер, Архип Куїнджі

Серед інструментів кампанії — інтерактивний Instagram-фільтр, що дозволяє користувачам позначати хибно атрибутовані твори мистецтва, а також публічна база даних і дослідницькі матеріали, які пояснюють, чому коректна атрибуція є не лише питанням точності, а й питанням культурної справедливості

Деколонізація як культурна стратегія

Оксана Семенік називає свою діяльність «деколонізацією українського мистецтва»

Її кампанія в соцмережах, зокрема акаунт у соц. мережі Х – https://x.com/ukr_arthistory стала платформою для освітньої роботи та тиску на музеї. Завдяки її зусиллям, такі інституції, як Metropolitan Museum of Art, Tate Modern і навіть Лувр, почали переглядати атрибуції українських митців

Це не просто боротьба за назви — це боротьба за визнання української ідентичності, яка століттями була пригнічена імперськими наративами. Як зазначає Горська, «захист української культури — це захист державності»

Прецедент, що надихає

Зміна підпису до картини Рєпіна в Бруклінському музеї — це не лише перемога активістів, а й сигнал для інших музеїв світу. Вона демонструє, що наполегливість, аргументованість і солідарність можуть змінити усталені практики. Це також заклик до українських культурних інституцій — бути активними, вимогливими та стратегічними у захисті своєї спадщини.

Цей прецедент — не кінець, а початок. Чи готові ми продовжити боротьбу за кожного митця, за кожну картину, за кожну згадку про Україну в світовому культурному просторі?

Читайте ще про Живопис в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/pro-zhyvopys