Корнелій Мікіндо: Незламний Скульптор Душ. Розповідь Художниці Олени Князєвої Вересневий Дар Умані.

Автор: Олена Князєва

У вересні, коли світло стає особливо меланхолійним, а повітря вже пронизане прохолодою осінньої мудрості, ми згадуємо тих, хто запалив справжні зірки на нашому мистецькому небосхилі. Корнелій Генріхович Мікіндо (23.09.1918 – 20.08.1990) – ім’я, що не просто зберігається в архівах, а живе у кожному мазку, у кожній сміливій лінії його учнів. Цей художник, педагог і блискучий театральний сценограф із Умані залишив по собі не лише картини, а цілу філософію, на якій виросло не одне покоління митців.

Чи можу я, Олена Князєва (https://www.facebook.com/olena.knazeva.34957), художниця із тихого Гайсина, вважати себе хоча б крихтою продовженням його невмирущої пам’яті? Я вірю, що так. Адже справа Майстра ніколи не завершується – вона перетікає, як фарба на палітрі, з однієї душі до іншої. Його життя стало для мене маяком, особливо в моїй власній викладацькій праці.

Школа, що Не Підкорялася Формату

Він створив в Умані унікальний простір, справжній мистецький оазис, де народжувався і формувався художній напрямок. Школа живопису Мікіндо не мала офіційного статусу, але її значення було колосальним. Він працював за чіткою, як ритм серця, чотирирічною програмою навчання, що давала змогу опанувати основи живопису всім талановитим містянам, які прагнули пізнати таємниці світла і тіні.

Це було місце, де талант не ламали, а направляли. Саме про це свідчать його учні: Корнелій Генріхович мав дар побачити внутрішню іскру і не загасити її вимогами академічного ладу, а навпаки – підкріпити знаннями. Результати говорили самі за себе: його учні не просто вступали до творчих вишів, а часто конкурували з випускниками академій. Багато з них досягли визнання національного масштабу. Це підтверджує мою тверду думку: у мистецтві найважливіше — знайти і підказати персональний стиль і шлях, розвиваючи майстерність через вчення, практику, досвід.

Мікіндівські Планери: Струм Життя

Спадщина Корнелія Мікіндо – це живий, рухливий струмок, який, на щастя, не висох. З 2018 року, вже сім років, на базі Уманського художнього музею започатковано потужний культурно-мистецький проєкт – «Мікіндівські планери». Це дивовижне об’єднання не лише його прямих учнів, а й інших художників з усієї України. Пленери стали платформою, де пульсує творче життя.

Я маю велику честь вже вдруге брати участь у цій події. Ми поринаємо у насичені майстер-класи викладання і навчання, які проводять самі учні Майстра. Це безцінний обмін досвідом, де кожен знаходить своє джерело натхнення, зображуючи історичні місця та неповторні пейзажі Черкащини. Це зближує нас, митців, і дарує відчуття причетності до чогось великого і справжнього.

Моє Особисте Ехо

Справа Корнелія Генріховича живе, рухається і направляє до сьогодні, маючи величезний вплив на світогляд його учнів, учнів його учнів, а також на всіх споглядачів і шанувальників. Особливо для мене його історія стала прикладом для наслідування. Я також викладаю живопис у своєму невеличкому містечку, за власною програмою, прагнучи, як і він, розкрити унікальність кожного.

Я вважаю себе тією тендітною, але міцною ниточкою, що нерозривно пов’язала мене з іншими учнями Мікіндо, красою Черкащини і самовідданою працею працівників Уманського художнього музею. Його спадщина – це вічний заклик до творчості, до чесності перед собою і до пошуку світла всередині, яке він допомагав знайти тисячам.

Читайте цікаві Мистецькі новини в Українському онлайн видання «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/mystetski-novyny