Коли вітраж ожив на полотні

На  четверту підсумкову виставку авторського всеукраїнського культурно-просвітницького проєкту Ванди Орлової «МОЗАЇКА СПАДЩИНИ УКРАЇНИ» – під назвою «Пульс нації: танець і музика» (https://www.artfinenation.com/виставки/виставка-пульс-нації-танець-і-музика) Оксана Славінська представила роботу, яка має назву «Бандурист». Це відтворення однієї з частин триптиху художниці-шістдесятниці з міста Васильків Алли Горської та її колег. Вітраж «Шевченко. Мати» було встановлено у вестибюлі Червоного корпусу Київського державного університету імені Т. Шевченка у березні 1964 року до 150 – річниці Великого Кобзаря. У центрі композиції – постать гнівного Шевченка, який однією рукою пригортав знесилену Мати-Україну, а в іншій тримав «Кобзар». Зліва – бандурист, погляд якого звернений на Тараса, справа – образ дівчини-України. Образ мав глибокий національний зміст і втілював протест проти будь-якого поневолення, що суперечило офіційній радянській ідеології, яка вимагала зображати поета в лояльно-спокійному, «канонізованому» образі. Керівництво університету, очолюване ректором Миколою Шинкаруком, визнало роботу «ідейно ворожою» та «антирадянською». У ніч з 8 на 9 березня 1964 року, напередодні урочистого відкриття, вітраж було знищено особисто ректором, який скористався для цього молотком!

За результатом розслідування радянської влади художниць Аллу Горську та Людмилу Семикіну виключили зі Спілки художників України (згодом поновили). Митця Опанаса Заливаху було заарештовано і засуджено до 5 років таборів за «антирадянську агітацію та пропаганду».

Пізніше на місці розбитого вітража створили інший — нейтральний за змістом і позбавлений національного символізму.

«На створення картини мене надихнули життєвий і творчий шлях видатної української художниці Алли Горської, – розповідає Оксана Славінська. – Алла Горська була неперевершеною мисткинею, однією з ключових фігур руху шістдесятників. Але усі її видатні роботи було, на жаль, знищено – вітраж «Шевченко. Мати» знищили «совєти», а мозаїки «Дерево життя» та «Боривітер» (1967), створені разом із Віктором Зарецьким у Маріуполі, які вважаються перлинами монументального мистецтва, що поєднували народні мотиви з експериментальними техніками, як-от шлакоситал і метал, було знищено російськими військами у 2022 році. Трагічна доля спіткала і саму художницю – у 1970 році Аллу Горську було вбито за нез’ясованих обставин. Разом з нею вбили і її свекра. Радянська влада намагалася представити подію як «сімейний конфлікт», проте друзі  впевнені, що це було вбивство через її діяльність, зокрема розголошення інформації про масові розстріли в Биківні».

Вибір місця для експозиції є глибоко символічним: Музей імені Марії Заньковецької у Києві. У стінах, які шанують пам’ять великої актриси та історію українського театру, картина Оксани Славінської посіла своє місце як новий, але вже класичний, символ боротьби за культурну ідентичність. Картина, створена Оксаною Славінською, що відтворює знищений вітраж Університету Шевченка, – це більше, ніж репродукція. Це акт культурної непокори та метафізичного відновлення. Це відповідь на варварство, дана мовою краси та світла.

У своїй роботі художниця не просто фіксує втрачене зображення; вона пропускає його крізь власне відчуття часу, трагедії та віри. Полотно оживає завдяки глибоким кольорам, що нагадують про колишню велич, і водночас несуть новий, незламний зміст. Картина стає наче дублером пам’яті – матеріальним свідченням того, що українська культура є вічною, а спроби її стерти лише роблять її яскравішою.

Це мистецьке відтворення – це прямий заклик до збереження української спадщини. Кожен мазок тут – це клятва, що жоден елемент нашої історії, пошкоджений війною або знищений радянським режимом, не буде забутий. Мистецтво виступає як захисний щит, який перетворює фізичне руйнування на непереможний символ.

Робота Оксани Славінської – це нагадування, що навіть коли скляна краса розбита, її світло завжди може бути відтворене на полотні, ставши ще сильнішим і ще важливішим для поколінь, що прийдуть після нас. Картина не лише оплакує втрату; вона проголошує неминучу перемогу духу над руїною.

Читайте про цікаві виставки в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/mystetski-novyny