Анна Супрун «Доля»: мереживо життя на полотні

Автор: Alex Veritas

Як сучасне мистецтво переосмислює древні коди та нейрографіку в межах проєкту «Мозаїка спадщини України».

У сучасному українському арт-просторі з’являються роботи, які змушують глядача не просто споглядати, а й відчувати вібрації на фізичному рівні. Саме таким відкриттям для мене стала картина «Доля» (2025) художниці Анни Супрун. Ця робота, презентована в межах масштабного культурно-мистецького проєкту Ванди Орлової «Мозаїка спадщини України» (https://www.artfinenation.com/виставки/виставка-пульс-нації-танець-і-музика), є чимось більшим, ніж просто акриловий живопис. Це візуальна медитація, де прадавні символи сплітаються з психологією ліній.

Як куратор, що постійно шукає нові імена, я був вражений тим, як авторка, будучи самоучкою, інтуїтивно точно працює з кольором та композицією. Її шлях — від сонячної Херсонщини до затишного Івано-Франківська — безумовно, наклав відбиток на її творчість, додавши до південної яскравості глибину карпатської тиші.

Естетика невидимого: аналіз полотна

Споглядаючи картину «Доля», перше, що захоплює погляд, — це неймовірна глибина бірюзи та ультрамарину. Перед нами постає ефемерний жіночий профіль, який не просто зображений на тлі, а, здається, витканий із самої матерії простору. Це не портрет конкретної жінки, а скоріше архетип, образ душі, що перебуває в стані творення власного життєвого шляху.

Художниця віртуозно використовує техніку нейрографіки. Зверніть увагу, як плавні, біонічні лінії пронизують усе полотно. Вони нагадують нейронні зв’язки, русла річок або ж прожилки на листі. Ці лінії не хаотичні; вони структурують простір, з’єднуючи внутрішній світ героїні з Всесвітом.

Анна Супрун, яка сама проводить нейрографічні практики, перенесла цей терапевтичний метод у площину високого мистецтва. На картині немає гострих кутів — кожен перетин ліній майстерно заокруглений. У цьому криється глибокий філософський зміст: гармонізація конфліктів та згладжування життєвих перешкод. Це візуалізація того, як ми можемо змінювати свою реальність, змінюючи своє мислення.

Коди предків: трипільська символіка

Однак, «Доля» — це не лише про психологію, це й про коріння. Особливого шарму та сакрального змісту роботі надають золотаві символи, що ніби сяють над головою жіночого образу. Анна Супрун делікатно вплітає у сучасний контекст знаки трипільської культури, створюючи міст між минулим та майбутнім.

• Спіраль — це не просто геометрична фігура. На полотні вона пульсує як символ вічного руху, циклічності часу та еволюції душі. Це нагадування про те, що наш розвиток відбувається по спіралі, повертаючись до важливих уроків на новому рівні.
• Ромб із крапкою — один із найпотужніших архаїчних знаків, що означає засіяне поле. У контексті картини це метафора родючості розуму, простору, де зароджуються нові ідеї та життя.
• Крапля — елемент, що додає композиції динаміки. Це вода, що очищує, і дощ, що живить землю. Це джерело енергії, без якого неможливе існування.

Доля як творчий процес

Надзвичайно цікавою є концепція самої назви картини. У виконанні Анни Супрун «Доля» перестає бути фатумом чи вироком, якого неможливо уникнути. Навпаки, через мереживо ліній авторка транслює ідею активного творення.

Ми бачимо, як образ жінки зливається з ритмами природи. Вона не відокремлена від світу, вона є його частиною. Лінії, що виходять за межі силуету, символізують наш вплив на оточення. Кожна думка, кожна дія — це нитка, що вплітається у загальний візерунок буття. Згідно з українською міфологією, долю вишивають, і на цьому полотні ми бачимо сам процес цього ткацтва — живий, безперервний і прекрасний.

Підсумки та контекст

Участь Анни Супрун у таких проєктах, як TERAVARNA та «MODERN.UA», а також у виставці «Козаїцькі обереги», свідчить про її активну позицію в мистецькому середовищі. Проте саме в рамках проєкту «Мозаїка спадщини України» її талант розкрився найповніше. Цей проєкт, покликаний зберегти культурний код нації, став ідеальним тлом для «Долі».

Картина Анни — це маніфест сучасної української жінки: вона пам’ятає своє коріння, але сміливо дивиться у майбутнє, власноруч малюючи лінії свого життя. Це мистецтво, яке лікує, надихає і повертає нас до витоків, залишаючись при цьому актуальним і сучасним.

Безумовно, Анна Супрун — це ім’я, за яким варто слідкувати. Її вміння чути тишу і трансформувати внутрішні стани у колір робить її однією з найцікавіших представниць нової хвилі українського живопису.

Читайте про цікаві виставки в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/mystetski-novyny