Костянтин Чернявський і велич гір у живописі

У картинах Костянтина Чернявського є щось первісно чисте — як у світлі, що торкається землі після дощу, чи у хвилі, що зникає, залишаючи на піску короткий спогад. Його живопис — це не просто фіксація реальності, а спосіб її проживання. У кожному мазку — рух повітря, температура сонця, дихання землі.

Соколине. Весна, що пахне світлом

Коли дивишся на полотна, написані у кримському Соколиному, здається, що вони дихають. Тут не просто пейзаж — тут сама присутність життя.
У одній картині  Костянтин Чернявський (https://www.facebook.com/konstantin.cernavskij/)ловить момент, коли весна вибухає кольором. Пишні білі й рожеві квіти здаються такими живими, що ніби чується їхній аромат. Мечеть на тлі гір — не домінанта, а частина великого природного орнаменту, який художник розкладає на чисті, сміливі тони. Його палітра не соромиться яскравості — у ній відчувається гімн життю, вічному відродженню і спокою, що наповнена рухом.

Друга робота зовсім інша за настроєм. Тут світло вже не грає, а слухає. Каміння в річці здається старим, як сама земля, і кожен відблиск на ньому — це відлуння часу. Тополі на тлі гір — мов сторожі, що бережуть пам’ять цього місця. Художник не просто передає краєвид — він створює ритм простору, де здавалось би застигла картинка, стає музикою.

Розглядаючи третю картину з кримського циклу, розумієш – це вже відвертий діалог зі світлом. Білий мінарет сяє проти насиченого синього неба, і ця зустріч кольорів створює відчуття прозорості, що межує з духовністю. У цих картинах світло не метафора, а мова — воно говорить замість слів.

Те, як Костянтин Чернявський працює з кольором, видає у ньому художника, який довіряє інтуїції. Його мазки широкі, енергійні, іноді — майже безкоректні, але саме тому живі. У них немає постановності — лише спостереження, точне, як дотик.

Між традицією і свободою

Костянтин Чернявський — з тих митців, для кого пейзаж не є жанром, а станом душі. Він продовжує лінію українського пленерного живопису, але додає до неї власний темп — щирий, відкритий, нестримний. Його картини не демонструють природу, а розмовляють із нею. І, можливо, саме в цьому полягає їхня сила: у тому спокої, з якого виростає справжнє світло.

Читайте ще про творчість сучасних Українських художників в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво»  –  https://art.oksamyt.org/category/suchasni-khudozhnyky