Портрети війни у творчості Наталії Дуки

Автор: Alex Veritas

Глибокий погляд на творчість Наталії Дука

Роботи української художниці Наталі Дука (https://www.facebook.com/natali.duka.676045) вражають своєю непідробною, кричущою реальністю та емоційною глибиною. Її цикл портретів, присвячений війні в Україні, не просто мистецьке висловлювання, а візуальне свідчення сьогодення.

Війна в обличчях: емоційний діапазон

Картини, які ми бачимо, — це більше, ніж зображення. Вони є дзеркалом травми, стійкості та незламності українського народу. Зокрема, портрет чоловіка, що закриває обличчя руками, — це болючий образ горя. Художниця майстерно передає нестерпний біль втрати побратимів, напругу, виснаження, які він, очевидно, пережив. А можливо навпаки – це емоції бійця, який щойно переміг у смертельній схватці з ворогом і вийшов з неї живим. Це, безумовно, не просто поза, а мовчазний крик.

З іншого боку, портрет молодого військового у камуфляжі, що оглядається через плече, несе в собі іншу, але не менш потужну емоцію — насторожену рішучість. Його погляд — це погляд воїна, який добре знає свою ціну і вагу ноші за спиною. Крім того, вираз його обличчя говорить про вимушену зрілість і готовність до боротьби.

Незламність поколінь: від солдата до дитини

Цикл художниці охоплює всі покоління, що робить його унікальним. Наприклад, зображення старшої жінки на тлі жовто-блакитного прапору з хусткою на голові — це втілення української матері-берегині. Її зморшки, подібно до річних кілець дерева, розповідають історію століть, а її гідний, хоча й сумний, погляд випромінює незламну віру.

Водночас, надзвичайно зворушливими є портрети дітей. Дівчинка з заплаканими очима, яка тримається за руку дорослого, та двоє дітей, що притулилися одне до одного, ховаючи під куртками синьо-жовтий прапор, — ось де справжня суть трагедії. Цікаво, що художниця уникає відкритої сльози, натомість передаючи заціпеніння та відчуження, які є більш глибокими ознаками психологічної травми.

Художня майстерність: техніка, що служить емоції

Наталя Дука володіє винятковою технікою, що дозволяє її полотнам «говорити». Варто зазначити, що її гіперреалізм не є сухим копіюванням, а скоріше засобом емоційного підсилення. Деталізація очей, бороди воїна у шоломі, його стиснутих зубів, а також контраст між брудом та яскравим блиском очей — усе це створює відчуття присутності. Отже, глядач не просто бачить картину, а відчуває та навіть чує її.

Слід підкреслити, що її робота з кольором – приглушені, землисті тони камуфляжу та одягу, які контрастують з теплою, живою шкірою, або ж яскраві акценти українського прапору – підсилюють драматизм. Тому, ці картини стають візуальним гімном спротиву та людяності.

Наслідок та значення для світу

Портрети Наталі Дука — це не лише мистецтво для українців. Це послання світові. Очевидно, що ці обличчя мають стати іконою боротьби за свободу та демократію. Як наслідок, ця публікація цих робіт є критично важливою місією, оскільки вони нагадують про ціну, яку платить народ, захищаючи свою ідентичність і цінності. Загалом, творчість Наталії Дука — це безцінний внесок у світову культурну спадщину воєнного часу.

Читайте ще про творчість сучасних Українських художників в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво»  –  https://art.oksamyt.org/category/suchasni-khudozhnyky