Досконалість змісту: сенси і символи у мистецтві

Автор: Пономаренко Людмила (https://www.instagram.com/art_textile_picture_/), зліва – направо, назва – ПРИЙДЕ ВЕСНА, вовна, бавовна, перебірне ткацтво, 117*109 см, назва – У РАНКОВОМУ ПРОМІННІ, вовна, бавовна, перебірне ткацтво, 59*115 см,  назва – САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ, вовна, бавовна, перебірне ткацтво, 55*126 см.

Автор: Alex Veritas

Епіграф:
«Мистецтво — це неправда, яка допомагає нам осягнути істину.»
— Пабло Пікассо

Якщо форма у мистецтві сприймається очима, то зміст торкається глибших вимірів — пам’яті, віри, уяви, того, що ми називаємо «душею». І саме тут постає питання: чи може бути досконалим не лише зображене, а й закладений у ньому сенс?

Філософи від Платона до сучасників розмірковували про мистецтво як простір ідей. Для Платона картина була лише відображенням «тіні істини», тоді як для романтиків вона ставала втіленням найпотаємнішого «я». У ХХ столітті зміст мистецтва набув нових вимірів — він став особистим, політичним, навіть провокаційним.

Подивімося, наприклад, на творчість Марка Шагала. Його полотна — це не просто зображення закоханих чи містечка Вітебська. Це цілі світи символів, у яких сплітаються пам’ять дитинства, біблійні мотиви й мрія про кохання, сильніша за смерть. Чи можна їх назвати досконалими? Так, якщо досконалість — це здатність говорити мовою серця до мільйонів людей.

Зліва направо – Марк Шагал, Біле розп’яття 1938 рік, автопортрет із сімома пальцями 1913 рік, Оголена червона жінка що сидить 1908 рік.

Зовсім інший приклад — Франц Марк, один із митців «Блакитного вершника». Його коні та олені, написані у чистих кольорах, були не просто тваринами, а символами духовного пошуку, прагнення до чистоти у світі, що стрімко втрачав гармонію. У його змісті закладено утопічне прагнення повернути людину до природи й гармонії з нею.

Зліва направо – Франц Марк, Синій кінь 1911 рік, коні відпочивають 1913 рік, Три легенди про тварин 1912 рік.

Або візьмемо Йозефа Бойса, для якого мистецтво стало політичним жестом. Його акції та перформанси — це заклик до співтворення суспільства, де кожна людина може бути художником. У цьому випадку досконалість змісту — не у красі, а в силі впливу, у здатності пробуджувати суспільство до дії.

Йозеф Бойс и Эрвин Герих. Скорбящие старики. Кёльн, 1954

Досконалість змісту у мистецтві завжди відносна. Для когось вона полягає у гармонійному символі, для когось — у відвертій конфронтації. І, можливо, це природно: істина, яку шукає художник, ніколи не буває однозначною. Вона проявляється у фрагментах, у символах, у метафорах, які ми щоразу тлумачимо по-новому.

Мистецтво тут нагадує дзеркало: воно не лише відображає світ, а й показує те, що ми самі готові побачити. Тож досконалість змісту полягає не в універсальності, а у здатності пережити час, торкнутися поколінь, залишаючись живим і багатозначним. І саме тому сенс у мистецтві ніколи не вичерпується, а продовжує народжувати нові інтерпретації — як безкінечний рух до досконалості, якої, можливо, не існує у завершеній формі.

Цікаві статті про художнє мистецтво читайте в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/pro-zhyvopys