Енергія свободи: «Фрірайд» Бориса Сердюка на виставці

Автор: Alex Veritas

Мистецькі події часто залишають по собі не лише каталоги, а й особливий емоційний шлейф. Нещодавно у Центральному будинку художника завершилася виставка «Діти – Дерево Життя» — масштабний проєкт, що став філософською опорою для багатьох українців. Центральною метафорою експозиції було дерево, де коріння — це предки, а крона — наші діти. Серед розмаїття робіт, що досліджували тему майбутнього, справжнім відкриттям для мене став твір художника з Кременчука Сердюка Бориса Петровича. Його картина «Фрірайд» виявилася одним із тих полотен, які продовжують «звучати» в пам’яті навіть після закриття зали.

Динаміка вільного польоту на полотні

Робота «Фрірайд» (2024, полотно, олія) з першого погляду вражає своєю життєствердною силою. На картині зображений момент, сповнений драйву та щирої дитячої цікавості: двоє хлопчиків разом із собакою завмерли у спогляданні за велосипедистом, який підкорює дерев’яний трамплін. Безумовно, назва твору повністю виправдовує себе, адже «фрірайд» — це про свободу поза межами трас, про вибір власного шляху, що так підходить духу сучасної України.

Крім того, техніка Бориса Сердюка додає сюжету неймовірної глибини. Використання пастозного мазка створює відчуття, ніби картина дихає. Трава на пагорбі, де причаїлися маленькі глядачі, виглядає настільки фактурною, що здається, ніби відчуваєш її запах під літнім сонцем. Ба більше, майстерний контраст між статичними постатями дітей та стрімким рухом у небі створює особливу драматургію, де кожен глядач знаходить свій власний сенс перемоги над гравітацією та обставинами.

Символізм крони та незламності

Варто зауважити, як гармонійно робота вписалася в концепцію виставки про «Дерево Життя». Струнка тополя, що височіє праворуч, ніби виступає віссю, навколо якої обертається цей маленький всесвіт. Слід підкреслити, що художник обрав надзвичайно світлу палітру: блакить неба та золотисті відтінки землі створюють простір, у якому проростає надія — не наївна, а здобута через чесний погляд на світ.

Попри те, що виставка вже стала частиною історії, образ хлопчика у яскраво-коричневій жилетці, який дивиться вгору, залишається символом цілого покоління. На мою думку, Борису Сердюку вдалося вхопити ту саму «найменш викривлену правду», про яку заявляли куратори проєкту. Це правда про те, що навіть у найважчі часи діти продовжують мріяти, а дорослі — літати, нехай навіть на велосипедах над піщаними схилами.

Мистецтво, що формує опору

Підсумовуючи враження, хочеться сказати, що «Фрірайд» — це більше ніж спортивний етюд. Це маніфест внутрішньої свободи. Виставка «Діти – Дерево Життя» вкотре нагадала нам, що культура — це наша опора, а такі митці, як Борис Петрович Сердюк, допомагають цю опору зміцнювати. Його живопис не просто прикрашав стіни Будинку художника, він давав відповіді на питання про те, що ми лишаємо після себе.

Отже, навіть коли зали спорожніли, світло від цього полотна продовжує зігрівати. Таким чином, ми розуміємо: поки створюються такі чесні та живі роботи, наше спільне Дерево Життя матиме силу розквітати знову і знову, попри будь-які вітри.

Виставка всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Діти – Дерево Життя» була відкрита для глядачів, і проходила на 3-му поверсі Центрального Будинку художника, вул. Січових стрільців 1-5, Київ до 07 грудня 2025

Організатор Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Діти – Дерево Життя»: Національна спілка художників України. Кураторка проєкту: Тамара Чернявська

Офіційний промо партнер: перша українська мистецька агенція Art Fine Nation (https://www.artfinenation.com/).

Читайте про цікаві виставки в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/mystetski-novyny