«Микитка» від Сергія Полякова: обличчя надії України

Автор: Alex Veritas

Символізм виставки: де зустрілися архетипи та сучасність

Відвідування Центрального будинку художника, де пройшла виставка «Діти – Дерево Життя», залишило по собі глибокий і світлий слід. Це була подія, яка вийшла за межі традиційної експозиції, оскільки проєкт не просто об’єднав митців з усієї країни, а сформував нову площину розмови про українську ідентичність. Як митці, так і глядачі потрапили у простір, у якому перетнулися архетипи, сучасність та духовна глибина.

Унаслідок цього, у проєкті було відчутно, як сучасні українські митці працювали з темою майбутнього. Вони не були відірвані від реальності — навпаки, їхні роботи наповнилися діалогом із часом. Але головне — це була їхня здатність створювати простір, у якому проростає надія.

«Микитка»: портрет чистоти крізь призму 2022 року

Серед сильних і глибоких робіт, моя увага особливо зупинилася на полотні Полякова Сергія Сергійовича. Його картина «Микитка», написана олією на полотні у трагічному 2022 році, є справжнім емоційним центром виставки.

Дивлячись на цей портрет, ми відчуваємо потужний контраст. З одного боку — тривожна атмосфера року, в якому він був створений. З іншого — абсолютна, незаймана чистота обличчя дитини. Саме тому робота Полякова Сергія Сергійовича стає гімном надії. Микитка, з його трохи розмитими контурами, виконаними у вишуканій олійній техніці, ніби зітканий з повітря та світла. Його великі сині очі дивляться на нас із такою довірою і відсутністю страху, що змушують замислитись про істинну стійкість.

Зокрема, звертає на себе увагу деталь, яка додає роботі особливої поезії: хлопчик тримає в руках морську мушлю, яку приклав до вуха, слухаючи море. Цей образ стає глибоким символом — у розпал випробувань дитина знаходить спокій у вічному шепоті природи, у звуках, що переносять його далеко від сучасності, до миру і гармонії. Крім того, цей жест уособлює непереборне прагнення до життя та мрії.

Головним є вираз обличчя, який відображає всю сутність концепції «Діти – Дерево Життя». Адже це обличчя є обіцянкою майбутнього, живою кроною того дерева. Художник майстерно використовує м’які, приглушені відтінки, що створюють відчуття швидкоплинності моменту, ніби це не статичний портрет, а мить дитячого щастя, впіймана пензлем. Таким чином, «Микитка» не просто зображує дитину — він уособлює найменш викривлену, найбільш чесну правду про нас самих.

Надія, вистраждана на полотні

«Діти – Дерево Життя» — це нагадування про те, що культура формує внутрішню опору нації. Оскільки роботи, як-от «Микитка» Полякова Сергія Сергійовича, наповнені не наївною, а вистражданою, здобутою і осмисленою надією. Вони поставили запитання, які кожен мусив прожити самостійно.

Зрештою, у цьому портреті відчувається велика відповідальність дорослого за збереження тієї чистоти та світла, яке несе у собі дитина. Робота «Микитка» не дала простих відповідей, вона лише вказала на найцінніше: на те, що ми лишаємо після себе. Отже, твір Полякова Сергія Сергійовича є важливим елементом у філософській мозаїці виставки, підкреслюючи, що справжнє майбутнє України — це її діти, збережені й освітлені, як цей портрет.

Виставка всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Діти – Дерево Життя» була відкрита для глядачів, проходить на 3-му поверсі Центрального Будинку художника, вул. Січових стрільців 1-5, Київ до 07 грудня 2025

Організатор Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Діти – Дерево Життя»: Національна спілка художників України. Кураторка проєкту: Тамара Чернявська

Офіційний промо партнер: перша українська мистецька агенція Art Fine Nation (https://www.artfinenation.com/).

Читайте про цікаві виставки в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/mystetski-novyny