ART CODE — ДНК українського мистецтва

Стаття перша: Жінки, які засвітили українське мистецтво на європейській мапі

 Фото з відкритих джерел Інтернет

Дуже цікава й водночас недостатньо досліджена тема — українські жінки-художниці, які підкорили Європу. Їх не так багато в загальноєвропейському мистецькому каноні, але якщо заглибитися — то виявляється ціла плеяда сильних постатей, які не просто творили в тіні чоловіків, а формували цілі естетичні напрями, впливали на культурні процеси, і навіть були новаторами. Пропонуємо короткий огляд ключових імен — історичних і сучасних.

Коли ми говоримо про українських жінок у мистецтві, які здобули визнання в Європі, варто зняти з цих історій ореол «випадковості». Бо сьогодні — це вже не диво, а результат сили, глибини і впізнаваної мистецької мови, що проростає крізь будь-які кордони. Так було з Олександрою Екстер, Сонєю Делоне, Катериною Білокур. Так є й тепер.

Отже, ми розпочинаємо цикл публікацій «ART CODE — ДНК українського мистецтва», який досліджує витоки, голоси й прориви українського мистецтва в європейському контексті. Це розмова не лише про імена, а про явища. Не лише про події, а про зв’язки. І не лише про окремих митців, а про культурний код, який формує нову мистецьку географію.

Ця перша стаття — про українських художниць минулого, які формували європейський артландшафт задовго до того, як Україну почали «помічати». Історії їхнього прориву — це не виняток, а тиха закономірність. Це — тяглість, яку сьогодні продовжують нові голоси.

Їхнє мистецтво не мовчало

Вони створювали свої картини майже шепотом, але їхній голос було чути далеко за межами України. Їхні полотна проростали крізь канони, упередження, кордони. Їхні імена не завжди вписували в енциклопедії — але їхні роботи вже тоді зчитувалися як новаторські.

Українські мисткині початку XX століття не були лише тлом для чоловічого авангарду. Вони формували напрями, змінювали традиції, зливалися з європейським мистецтвом — не втрачаючи себе.

Від забутої геніальності до паризького світла

🔸 Соня Делоне (уродженка Полтавщини), одна з ключових постатей французького авангарду, увійшла в історію як співтворчиня стилю симультанізму. Її живопис, дизайн і мода несли ідеї руху, кольору, ритму — і ґрунтувалися на глибокому розумінні структури. Її український ґрунт відчувається в усьому — від першого полотна до останньої тканини.

🔸 Олександра Екстер, яка поєднувала футуризм і кубізм, працювала в Києві, Одесі, Парижі, Римі. Вона викладала в Académie Moderne, була серед новаторів театрального дизайну та створювала власну школу. Її студія у Києві стала генератором нової української візуальності.

 Фото з відкритих джерел Інтернет

🔸 Катерина Білокур, яка ніколи не виїжджала зі своєї Богданівки, зачарувала Париж. Її квіти — не декоративність, а медитативна глибина. Вони — про силу самовираження навіть у межах повної ізоляції від артсередовищ. Пабло Пікассо назвав її генієм.

🔸 Марія Башкирцева, що народилася на Полтавщині, здобула освіту в Парижі й залишила по собі не тільки живопис, а й щоденник, який вивчають у Європі як документ жіночої суб’єктності в мистецтві XIX століття.

🔸 Ганна Собачко-Шостак — художниця-примітивістка, яка створювала аплікації на соломі, демонструючи унікальний напрямок українського народного мистецтва. Визнана в Чехословаччині, Франції, Німеччині ще у 1930-х роках.

Цей перелік — лише фрагмент. Бо історія українського жіночого мистецтва в Європі не починалася з офіційних каталогів, а часто — з інтуїції, з трави, з полотен, написаних у тіні. І все ж — ці голоси звучали. І звучать далі.

Світло, що продовжує шлях

Сьогодні, у XXI столітті, жіночі голоси в українському мистецтві звучать по-новому. Вони не повторюють попередниць, а продовжують їхню енергію — через нові форми, нові технології, нову оптику. Це вже не про боротьбу за місце — це про силу бути й творити на повен голос.

Серед цих голосів — VANDA (Ванда Орлова), чия творчість народжується на перетині глибокого особистого досвіду, філософії світла та прагнення до внутрішньої цілісності. Її робота «Пробудження гармонії», створена в авторській техніці солярісм, отримала Міжнародну премію сучасного мистецтва від Espacio Gallery у Лондоні. Ця техніка об’єднує шари акрилу, олії та золочення, але ще більше — сенси. У ній світло стає не лише композиційним елементом, а справжнім носієм змісту.

Фото з Фейсбук сторінки Vanda Orlova

У її картинах — теж простір, небо, світло. Але вже інше світовідчуття. Це мова жінки XXI століття, яка говорить водночас інтуїтивно й концептуально. У цьому мистецтві інтуїція зустрічається з технологією, а світло — з внутрішнім простором.

Цікаво, що у творчості VANDA вбачають не тільки глибоко сучасний авторський стиль, а й натяк на символічну тяглість: за архівними даними, вона може бути нащадком Володимира Орловського — одного з найвідоміших українських пейзажистів ХІХ століття, майстра світла і простору. У цій гіпотезі — не лише романтика родоводу, а глибший сенс: можливо, саме мистецьке світло йде крізь покоління, змінюючи форму, але не суть. І в роботах VANDA ця тяглість набуває нового, жіночого звучання — сміливого, цілісного, такого, що здатне змінювати середовище навколо.

На завершення

Коли ми сьогодні говоримо про українських мисткинь у Європі — йдеться не про винятки. А про історії, які проросли і продовжуються. У відлунні кольорів. У жесті. У тиші, що заговорила.

У наступній публікації циклу ми поговоримо про сучасних українських художниць, які вже сьогодні формують новий арткод Європи. Бо світ більше не може ігнорувати світло, яке йде зсередини. І яке вже ніколи не зникне.

🔸 Матеріал підготовано для журналу «Арт Оксамит» у межах авторського циклу «ART CODE — ДНК українського мистецтва».