«Травневий дощ» та пульс надії: мистецтво Костянтина Чернявського

У сучасному українському мистецтві є імена, що тримають тон і задають орієнтири. Костянтин Чернявський (https://www.facebook.com/konstantin.cernavskij/)— один із тих, хто не просто працює в професії десятиліттями, а формує середовище, в якому зростають інші. Його вплив давно вийшов за межі майстерні: це художник, педагог, організатор, людина, яка тримає міцну опору для великої й часто непростої спільноти.

Його офіційні титули — від голови Національної спілки художників України до заслуженого художника й кандидата мистецтвознавства — лише частина ширшої картини. Чернявський не з тих, хто працює «в кабінеті». Він активно волонтерить, підтримує культурні ініціативи, створює інфраструктуру там, де її бракує. Фонди, якими він опікується, мистецькі проєкти, участь у наглядових радах — це той бекграунд, що рідко бачить глядач, але саме він утримує українське мистецтво на плаву у складні часи.

Та головне — його мова живопису. Вона чесна, світла і впевнена, навіть коли торкається тем, у яких складно знайти оптимізм.

Картина як стан: «Травневий дощ»

Нова робота — «Травневий дощ» (80×70, олія, 2025) — свідчення того, як уважно Чернявський вміє бачити й фіксувати мить. Це не сезонний пейзаж і не декоративна картинка з бузком. Це погляд на відновлення, яке приходить без гучних заяв.

Мазки нагадують рух вітру, а колір ніби звучить. Є відчуття, що дощ тут не лише природне явище, а механізм очищення — простір, у якому світло знову знаходить собі місце. У роботі багато повітря й внутрішнього ритму, який легко впізнати: це той самий ритм української реальності, коли життя проростає навіть там, де напередодні було порожньо й сиро.

Чернявський працює з темою відновлення не вперше, але саме тут це прочитується особливо виразно. «Травневий дощ» — картина, що не потребує додаткових інтерпретацій. Вона працює з емоцією: спогадом про спокій після бурі, про перші запахи весни, про повернення кольору в життя.

Митець, який формує середовище

Костянтин Чернявський — один із тих, хто задає стандарти сучасної української школи живопису. Його роботи є у музейних колекціях Європи та Азії, а його участь у спільних культурних проєктах, зокрема у «Мозаїці спадщини України», демонструє: він не лише створює, а й підтримує еволюцію українського мистецького дискурсу.

Для колекціонерів його картини — це не просто естетика. Це свідчення певної художньої традиції, яка зберігається і водночас рухається вперед. У час, коли мистецтво стає важливою частиною національної стійкості, такі роботи набувають додаткової ваги.

«Травневий дощ» — це добрий приклад того, як сучасний український живопис може говорити просто, але точно. І як одна робота може зберегти цілісний стан — про світло, яке повертається.

Читайте ще про творчість сучасних Українських художників в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво»  –  https://art.oksamyt.org/category/suchasni-khudozhnyky