ІКОНА ЯК КОД НАЦІЇ: ТВОРЧІСТЬ ВАСИЛЯ КРИВЕНКА

«Зречення Петра» на твір Ліни Костенко «Перш ніж півень запіє». Написана в межах художнього змагання «Намалюй мені вірш Ліни Костенко», авторського проєкту Ванди Орлової. Картина отримала відзнаку від доньки Ліни Костенко – Оксани Пахльовської. Творча зустріч з учнями спеціалізованої школи 11 м. Києва.

Сучасний український іконопис проходить період оновлення. І серед тих, хто активно формує його нову хвилю, ім’я Василя Кривенка звучить дедалі гучніше. Його мистецтво — не лише про фарбу й золото, а про глибоку розмову з національною ідентичністю. Кожна ікона митця — це не просто витвір, а живе свідчення: українська ікона здатна жити, дихати, трансформуватися — залишаючись вірною своїй суті.

Українська іконописна традиція здавна була не лише візуальним стилем. Вона — візуальний літопис, що зберігає світогляд, дух часу, історичну гідність. Від суворої строгості середньовіччя до пишноти козацького бароко — ікона завжди була духовним камертоном нашого народу. І саме цю тяглість, цю незриму нитку між поколіннями, у своїй творчості глибоко відчуває й інтерпретує Василь Кривенко.

В його роботах легко впізнати риси української барокової ікони: вишукану композицію, уважне ставлення до орнаменту, багатство кольорової палітри. Проте він не просто відтворює — він дихає з минулим в унісон, запрошуючи сучасного глядача до внутрішнього діалогу. У його образах — не холодна канонічність, а жива присутність. У вишитих візерунках, в елементах українського строю, в обличчях, що ніби промовляють крізь час, — відчувається не музейність, а тепла, майже інтимна близькість.

Покрова Пресвятої Богородиці «Козацька». Виконана в стилі козацького бароко 16-17 ст. Робота – переможець конкурсу в межах авторського проєкту Ванди Орлової «Мозаїка Спадщини України».

Василь Кривенко працює з іконою як із носієм смислів. Він не просто художник — він дослідник і тлумач, який уважно читає старовинні символи, щоб знайти в них сучасний голос. Його головна мета — не відтворення, а переосмислення. Тому кожна ікона — це не лише витвір мистецтва, а акт внутрішнього пізнання, де з’єднуються традиція і сьогодення.

Однак важливий не лише зміст, а й контекст. Для Кривенка ікона — це не музейний експонат, не застиглий реліквійний об’єкт, а частина живого простору. Храму, дому, офісу, галереї. Вона органічно вбудовується в будь-який інтер’єр, зберігаючи свою сакральність. Завдяки цьому твори Василя Кривенка дедалі частіше з’являються у приватних колекціях, культурних просторах, проєктах — не як декор, а як візуальний нерв, який дає нову глибину простору.

Св. Миколай Чудотворець. Ікона виконана в стилі «Народна ікона». Стиль притаманний середній Наддніпрянщині 18-20 ст.

Його ікони — це своєрідна відповідь на запит часу. Вони нагадують, що навіть у мінливому сьогоденні є щось, що не минає. Що сакральне не вимагає пафосу — лише щирості. І що мистецтво здатне бути мостом між вічністю і щоденністю.

Саме тому про таких митців, як Василь Кривенко, потрібно говорити. Їхнє мистецтво — не лише про естетику. Це про зв’язок. Про те, ким ми є і куди прямуємо. Про силу, яка здатна не лише зберігати традицію, а й відкривати її наново — крізь серце, через красу, до глибини.

І можливо, саме зараз — час подивитися на ікону не як на щось архаїчне, а як на живу відповідь на найважливіші питання. Про себе. Про дім. Про світло, яке не гасне. Посилання на сторінку інстаграм цього митця – https://www.instagram.com/krivasart/