«Символи, що говорять серцем»: Майя Коба і сила спадщини в сучасному колажі
У часи, коли інформація змінюється щосекунди, а глибина думки часто губиться у потоці поверхневого, мистецтво повертає нас до того, що справді важливе. До себе. До кореня. До мови, якою промовляли наші пращури. Саме таке мистецтво творить Майя Коба — художниця, яка через колаж говорить про душу української культури.
Майя — одна з учасниць арт-проєкту «Мозаїка спадщини України», заснованого мисткинею Вандою Орловою. Цей проєкт не просто виставка — це простір, де сучасні художники шукають діалог із минулим, де кожен твір — як код пам’яті, який оживає у кольорі, символі, формі.
Колаж, що зшиває покоління
Майя Коба відкрила для себе колаж у період самоізоляції — коли зупинився зовнішній світ, але заговорив внутрішній. Її роботи — це не хаотичне збирання елементів, а чітка структура смислів. Вона працює з папером, дизайнерським картоном, фотоелементами, але головне — з емоцією. Її композиції — як молитви, складені не словами, а образами. Вони дбайливо зберігають візуальну мову нашого народу — рушники, писанки, дерева роду, знаки любові та захисту.
«Код роду молодятам» — оберіг, що веде в майбутнє
Одна з робіт Майї — це візуальний гімн весільній обрядовості. Композиція нагадує весільний рушник, в якому кожен елемент має значення: калина — жіноча сила, дуб — міць чоловіка, дерево роду — лінія часу і зв’язок поколінь. Молодята стоять на білому полотні, яке символізує початок шляху, освяченого традицією. Цей твір — не просто картина, це оберіг, молитва, закладена у візуальний код.
«Писанка кохання» — про ніжність і надію
Ще один колаж — інтимна історія про дівчину, яка дарує писанку своєму обранцеві. Писанка тут — не лише великодній символ, а прояв щирих почуттів, надії на взаємність. Символ ружі, що прикрашає її, говорить про любов, сонце, силу життя. У композиції поєднані зображення писанок з різних куточків України — як елементи єдиного полотна національної пам’яті.
Мистецтво як захист і свідчення
Майя Коба вміє поєднувати традицію й сучасність так, що глядач відчуває — перед ним не просто красива композиція, а щось глибше. Її роботи актуальні не лише як візуальні твори, а як елементи культурного опору. У кожному колажі — любов до свого, гідність, пам’ять. Це не ностальгія. Це свідома дія. Це естетика, яка лікує, дає опору, формує ідентичність.
Чому це важливо зараз?
Бо ми живемо в час, коли бути українцем — це вибір, який потребує сили. І такі мисткині, як Майя Коба, надають цій силі форми. Її мистецтво — це не тиша музею, це голос роду, який звучить у XXI столітті.
Читайте більше про проєкт «Мозаїка спадщини України» на сайті мистецької агенції Art Fine Nation: artfinenation.com