Живопис Олени Скуйбіди: емоції та квіти війни

          З 31 жовтня по 22 листопада 2025 року в Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці (м. Запоріжжя) тривала персональна виставка живопису «Несказане квітами» Олени Скуйбіди (https://www.instagram.com/helen_skuibida.art/). Захід об’єднав громадян, представників органів державної влади, мистецтвознавців, художників, науковців;  молодь та старше покоління. Тільки на відкриття виставки завітало більше 80 гостей. Відкриття виставки проходило за участі департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної державної адміністрації. Звучала жива музика та проводилась авторська екскурсія експозицією.

«Несказане квітами» – це соціальний  мистецький проєкт, спрямований на популяризацію українського образотворчого мистецтва та культурну підтримку мешканців прифронтового Запоріжжя. Мета виставки – надати містянам можливість культурно відпочити, морально відновитися і відчути духовне збагачення через дотик до мистецтва.

Виставка об’єднала 17 живописних та графічних робіт, виконаних, маслом, акрилом, аквареллю, гуашшю та пастеллю. Частина полотен вже побувала на виставках у Києві, Барселоні, Тирані та Подгориці.

Олена Скуйбіда – сучасна українська художниця, дизайнерка, екологиня, кандидатка технічних наук. У своїх роботах Олена Скуйбіда розглядає квіти не як ботанічні зображення, а емоційні стани, зафіксовані в кольорі, формі, фактурі. Вибір теми квітів є невипадковим. Квіти –  непомітні свідки наших емоцій і життєвих подій. Квіти супроводжують людину від народження до останнього шляху: їх дарують на свята та ними вшановують пам’ять. Тендітність квітів нагадує про швидкоплинність життя, а їхня краса –  про те, що кожна мить варта того, щоб її побачити й відчути. Квіти на полотнах стають метафорою людського досвіду. Квіти «говорять», «кричать», «шепочуть» і «мовчать» – передаючи спектр почуттів, які важко вимовити словами – любов, щастя, спогад, біль, надію, віру.

Наприклад, робота «Спалах літа» –  це емоційний вибух літа 2025 року. Квіти на цій картині кричать. Це почуття несправедливості того, що просте мирне життя перетворилося на очікування сигналу. Червоний і помаранчевий — це вогонь небезпеки та літня спека. Синій і зелений — це спроба витримку, коли ти бачиш, що твоє місто, люди страждають. Мазки хаотичні, перетинаються, як дні з сиренами, моменти очікування і миті атаки. Це жар прифронтового міста. Це  “спалахи літа” під  тінню небезпеки. Літо, яке мало б бути часом спокою і сонячного світла, перетворилося на час напруги та втрат.

Ліва картина, назва – Спалах літа, акрил, лак, полотно, 40*50, 2025 рік. Картина посередині назва – Сухоцвіти, акварель, папір, 22*32, 2024 рік. Права картина назва – Соняшники надії, олія, полотно, 40*50, 2025 рік.

            «Сухоцвіти» – це не просто декоративна композиція з квітковими мотивами. Це емоційний жест туги за Батьківщиною. Картина була створена за кордоном на початку повномасштабної збройної агресії, в момент внутрішнього смутку художниці, переживань та пошуку опори. Квіти тут стають символом внутрішньої сили; це діалог між відчаєм та відновленням. Поєднання холодних синьо-фіолетових відтінків асоціаціюється із самотністю, задумливістю, а теплих охристо-помаранчевих – з надією, світлом, внутрішнім теплом. Ця графічна робота – це мить рівноваги між смутком і спокоєм; в цій роботі втома, але не безнадія, затихання, але не порожнеча. Акварельні фарби за своєю текучістю та непередбачливістю стають ідеальним матеріалом для такого стану, змиває напругу, дозволяючи почуттям проявлятися вільно.

«Соняшники надії» є одою вірі у світле майбутнє, що не згасає навіть у найтемніші часи. Квітка соняшника – це справжнє диво природи, що щодня повертається до сонця, тягнучись до світла, навіть коли його майже не видно. Робота виконана в експресіоністичній манері з елементами абстракції. Палітра насичена й емоційна – базові жовті, червоні та сині тони взаємодіють із зеленуватим фоном, створюючи враження руху, вітру, бурі. Контраст між теплими барвами квітів і холодним, вихровим фоном підсилює напругу й динаміку композиції. Широкі, закручені мазки пензля формують вихри, які не просто обрамлюють букет – вони є візуалізацією внутрішньої енергії, переживань, боротьби. Це не фон, а емоційна стихія, що втягує глядача всередину полотна. Квіти в центрі композиції – емоційне ядро картини. Вони не мовчать; їхні форми й кольори транслюють внутрішній крик, силу і надію. У цій роботі соняшник постає символом надії та очікування змін. Квітка соняшника уособлює саму Україну – її силу, здатність до відродження, віру у світле майбутнє.

«Дотик душі» – це троянда для мами. Картина створена як живописний дарунок до Дня народження матері. У центрі полотна – образ розквітлої троянди, символ любові, тепла й безмежної вдячності. Пастозні мазки мастихіном передають щирість почуттів, немов кожен рух пензля – це подих серця. Ніжна гама рожевих і персикових тонів створює відчуття світла, турботи та затишку. М’які переливи блакитних і золотавих нот додають повітряності, мов теплий ранок, сповнений любові. Картина «Дотик душі» – це візуальне зізнання в любові. У ній – подяка за тепло, підтримку, ніжність і доброту, які живуть у серці кожної матері.

Назва – Дотик душі, акрил, лак, 40*50, 2025 рік. Назва – Маленький ставок з лататтям, олія, полотно, 30*40, 2025 рік.

            Робота «Маленький ставок з лататтям» є присвятою рідному місту Запоріжжю – його історії, річці Дніпро, острову Хортиця, козацькому характеру, українським міфам та легендам. Латаття тут символізує «русалчин цвіт» і одолень-траву – обереги від зла, уособлення сил природи, німф і духів води. Через образ водяної лілії художниця передає ніжність і водночас стійкість рідної землі, її глибоку енергетику й красу.

Читайте цікаві статті про мистецтво у спеціалізованому Українському Арт-виданні «Оксамит. Оксамитове мистецтво» (https://art.oksamyt.org/category/pro-zhyvopys).