«Бузковий Танець»: музика кольору Павла Кір’якова та дипломатія душі

Автор: Alex Veritas

Феномен Павла Кір’якова: посол культури та майстер пензля

Кожна епоха народжує своїх універсальних людей — тих, чиї таланти сягають далеко за межі однієї сфери діяльності. Саме таким феноменом є Павло Кір’яков (https://www.facebook.com/pavlo.kiriakov), чиє ім’я відоме не лише у високих дипломатичних колах як Надзвичайного та Повноважного Посла України у чотирьох країнах світу та доктора наук, а й у світі мистецтва як самобутнього таланту, члена Національної спілки художників України (НСХУ). Таким чином, його постать є взірцем поєднання глибокого інтелекту, стратегічного мислення та витонченого художнього бачення. Це рідкісне поєднання, яке надає його творчості особливої глибини та вагомості.

Очевидно, що людина такого масштабу не може бути «сухим» фактографом життя; навпаки, його мистецтво — це віддзеркалення його багатогранної особистості. Водночас, його дипломатична місія на міжнародній арені стала потужним фоном для місії художника: говорити про Україну мовою, яка не потребує перекладу — мовою кольору та форми.

«Бузковий танець»: симфонія відродження та ніжності

Перед нами постає полотно, сповнене вібрації та світла — «Бузковий Танець» (полотно, олія, 70*90 см.). Це не просто натюрморт чи пейзаж; насправді, це енергетичний портал у травневий сад. Передусім, картина є яскравим прикладом імпресіоністичного експресіонізму, де чистий, густий мазок олії створює відчуття пульсуючої, живої матерії. Звісно, глядач відчуває не лише запах бузку, а й динаміку самого танцю, втілену у контрасті холодних бузково-білих тонів крони та гарячих, майже палаючих помаранчево-червоних акцентів у нижній частині композиції.

Продовжуючи цю думку, ключовим є мотив бузку (Syringa), чия назва, як відомо, походить від грецького «syrinx» — трубка, сопілка. Таким чином, Кір’яков не просто малює квіти, він візуалізує музику. Гілки, що колишуться, наче запрошують до повільного, ритмічного танцю. Цей прихований музичний код відповідає українському розумінню бузку як рай-дерева, символу весняного оновлення, ніжності та чистоти. Отже, зображення бузку перетворюється на метафору пробудження і переходу, що є особливо резонансним для української культури сьогодення.

Культурний код: між міфом та Українською традицією

Глибше занурення у зміст картини виявляє її культурну закодованість. Згідно з грецьким міфом, ніжний бузок пов’язаний із німфою Сірінгою, яка перетворилася на очерет, щоб уникнути Пана, а з очерету він створив флейту. Саме тому бузок в усіх культурах є символом меланхолії та музики.

Але в українській традиції це навантаження зміщується: бузок — це надія і музика, що звучить у самому серці нації. Вочевидь, Павло Кір’яков, як дипломат, що бачив світ, і як художник, що відчуває Україну, свідомо чи інтуїтивно переносить цю музику в свої полотна. Наприклад, у «Бузковому Танці» темний прохід у центрі бузкової стіни — це не просто сходи, це вхід у таємний, сакральний простір, де відбувається єднання з рідною культурою. Крім того, буяння квітів навколо нього символізує захист та життєву силу українського духу.

Місце художника у «Мозаїці Спадщини України»

Творчість Павла Кір’якова знаходить своє логічне місце в амбітному авторському всеукраїнському культурно-мистецькому проєкті Ванди Орлової «Мозаїка спадщини України» (https://www.artfinenation.com/виставки/виставка-пульс-нації-танець-і-музика). Це важливо, оскільки проєкт має на меті не лише експозицію, а й відродження, збереження та популяризацію багатогранної культурної спадщини.

Безумовно, роботи Кір’якова, поєднуючи глибоку інтелектуальність, самобутній стиль та вкоріненість в українських символах, є незамінними фрагментами цієї «Мозаїки». Він демонструє, як висока дипломатія та художня творчість можуть плідно співіснувати, створюючи потужний культурний продукт, який говорить про Україну світові. Таким чином, «Бузковий Танець» є не лише естетичним задоволенням, але й візуальним маніфестом стійкості, краси та непереможної ніжності української душі. Його мистецтво — це продовження його дипломатичної місії, але цього разу мовою, яка промовляє безпосередньо до серця.

Висновок: Танець Триває

На завершення варто підкреслити, що Павло Кір’яков — це художник-громадянин, чий пензель служить так само віддано, як і його дипломатична служба. Зрештою, його «Бузковий Танець» — це запрошення до роздумів про красу, міфи та вічне оновлення. Його творчість заслуговує на найширше визнання, як в Україні, так і за її межами, як свідчення життєздатності та невичерпного таланту української культурної еліти.

Читайте ще про творчість сучасних Українських художників в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво»  –  https://art.oksamyt.org/category/suchasni-khudozhnyky