«Кавказьке крейдяне коло»: прем’єра, що звучить сьогодні

Автор: Ірина Пархомчук (https://www.instagram.com/rysiaratiborira)

Театр на Лівому березі гучно заявив про себе наприкінці 2025 року прем’єрою епічної драми «Кавказьке крейдяне коло» за п’єсою Бертольта Брехта. Перші покази вистави відбулися 20 та 21 грудня й одразу стали однією з найпомітніших театральних подій сезону, поєднавши класичний текст із сучасною сценічною мовою та потужним емоційним впливом.

Брехтівська притча про відповідальність, вибір і право на майбутнє у цій постановці звучить напрочуд актуально. Як бути, коли світ розсипається на фрагменти? Кому можна довірити те, що ми створюємо? Ці запитання театр адресує глядачеві без повчальності, але з максимальною чесністю та внутрішньою напругою.

«Кавказьке крейдяне коло» — це історія жінки, яка не боїться йти назустріч долі, навіть коли все довкола руйнується. На сцені зіштовхуються два світи: жагуче прагнення до життя і тиша внутрішнього спустошення. Жива музика, співи та сильна акторська присутність створюють цілісний театральний простір, у якому дія не просто розгортається — вона проживається тут і зараз.

Вистава створена у співпраці творчих команд з України та Сакартвело за підтримки Театру Дайлес (Рига, Латвія). У постановці звучить жива музика у виконанні музикантів Центру музики молодих — живий звук стає повноцінним учасником сценічної дії, підсилюючи драматургію та емоційний ритм вистави.

Окремої уваги заслуговує сценографія: робота з декораціями настільки тонка й багатошарова, що в перші хвилини важко зрозуміти, де закінчується сцена і починається «справжній» простір — здається, ніби підглядаєш у чиєсь життя або в закриту кімнату пам’яті. Ці візуальні рішення не лише вражають, а й працюють на сенс.

Цікавим драматургічним ходом стає присутність співака-оповідача, який допомагає глибше зануритися в історію, структурує події та водночас зберігає брехтівську дистанцію між глядачем і дією. Акторський ансамбль працює злагоджено й потужно — кожен образ наповнений внутрішньою правдою та емоційною точністю.

Попри те, що Груша очевидно є головною героїнею, до самого фіналу не полишає відчуття сумніву: чи справді на неї чекає щасливий кінець? Сюжет вибудуваний так, що глядач постійно балансує між надією і тривогою, не дозволяючи собі розслабитися навіть у вирішальні моменти. У цьому напруженні — одна з головних сил вистави.

Не можна не відзначити й можливі омажі до творчості Сергія Параджанова — у візуальних образах, ритмах, символічності. Чи були вони закладені свідомо, чи це лише особисті асоціації — питання відкрите, але саме такі «впізнавання» додають перегляду додаткового рівня задоволення.

«Кавказьке крейдяне коло» захоплює на всі три години з антрактом завдяки рідкісному поєднанню глибокого змісту та цікавої, живої форми. Це вистава, яка не відпускає одразу після фінальних оплесків і ще довго звучить усередині.

Наступний показ вистави відбудеться 11 січня, і ми дуже рекомендуємо не зволікати з візитом до театру, поки квитки ще є у продажу.

Мова вистави — українська.

Жанр — епічна драма.

Тривалість — 3 години з антрактом.

Додаткова інформація: у виставі присутні сцени тютюнопаління.

Живий звук. Жива дія. Жива надія. Театр на Лівому березі запрошує на зустріч з історією, що продовжує резонувати сьогодні.

Читайте ще цікаві анонси про театральні новини в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/teatralni-novyny