Автор: Alex Veritas
Минуло зовсім небагато часу відтоді, як у залах Центрального будинку художника завершилася знакова виставка «Діти – Дерево Життя». Цей проєкт став не просто експозицією, а справжньою культурною подією, що зафіксувала стан сучасної української душі. Проте, навіть коли стіни галереї спорожніли, певні образи продовжують жити в пам’яті глядачів. Одним із таких відкриттів, що викликало хвилю обговорень серед поціновувачів, став твір молодого митця Мирона Романовича Селівачова «Дівчинка і поле».
Філософія виставки: пам’ять, що триває
Хоча виставка вже завершилася, її головний меседж залишається актуальним. Концепція «Дерева Життя» об’єднала художників навколо ідеї безперервного зв’язку поколінь. Ми бачили коріння — наш досвід, стовбур — сьогодення та крону — наше майбутнє в образах дітей. Саме в цей контекст ідеально вписалася графіка Мирона Селівачова, ставши одним із найтонших за змістом акцентів усієї події. Його робота довела, що майбутнє нації проростає крізь тишу та споглядання.
«Дівчинка і поле»: магія чорної ручки
Коли я вперше зупинився перед цією роботою, мене вразила її технічна бездоганність. Картина, створена у 2023 році за допомогою лише паперу та чорної ручки, демонструє неймовірний рівень деталізації. Перед нами не просто малюнок, а цілий мікрокосмос, витканий із тисяч штрихів. Художник майстерно використовує лінію як головний інструмент передачі емоцій, де кожна травинка має свій характер і ритм.
Безперечно, центральним елементом композиції є профіль дівчинки. Вона стоїть перед безмежним полем, і цей простір здається живим організмом. Автор не використовує кольорів, проте глядач відчуває об’єм і глибину повітря. Завдяки такому монохромному рішенню, увага не розпорошується, а фокусується на головному — на стані внутрішнього спокою та очікування, який випромінює героїня.
Символізм та художні акценти
По-перше, варто звернути увагу на те, як тонко художник проводить паралель між волоссям дівчинки та рослинним світом. Лінії пасм повторюють вигини колосся, підкреслюючи, що дитина є частиною цього «поля» життя, його органічним продовженням. По-друге, контраст між детально опрацьованим середовищем і чистим, майже прозорим обличчям дівчинки створює відчуття світла, яке йде зсередини.
Крім того, вибір сюжету є надзвичайно символічним. Поле — це простір можливостей, але водночас і простір викликів. Дитина на картині Мирона Селівачова не виглядає розгубленою; навпаки, її погляд сповнений гідності та усвідомленості. Отже, через цей образ митець транслює надію на те, що нове покоління українців матиме міцне коріння та чіткий орієнтир у майбутнє.

Погляд у майбутнє через призму графіки
Мирон Селівачов, попри свою молодість, виявив себе як зрілий майстер, здатний працювати зі складними архетипами. Його участь у виставці «Діти – Дерево Життя» стала яскравим підтвердженням того, що українська графіка розвивається в інтелектуальному та філософському напрямках. Митець не просто ілюструє реальність, він створює простір для роздумів, де кожен штрих має значення.
Наостанок хочеться зазначити, що хоча виставка вже стала історією, робота «Дівчинка і поле» продовжує свій діалог із глядачем. Це мистецтво, яке не потребує гучних ефектів, адже справжня сила часто ховається в тихих лініях на папері. Саме такі твори формують нашу нову культурну ідентичність — глибоку, виважену та сповнену віри в те, що дерево нашого життя неодмінно дасть прекрасні плоди.
Виставка всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Діти – Дерево Життя» була відкрита для глядачів, проходить на 3-му поверсі Центрального Будинку художника, вулиця Січових стрільців 1-5, Київ до 07 грудня 2025
Організатор Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Діти – Дерево Життя»: Національна спілка художників України. Кураторка проєкту: Тамара Чернявська
Офіційний промо партнер: перша українська мистецька агенція Art Fine Nation (https://www.artfinenation.com/).
Читайте про цікаві виставки в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/mystetski-novyny


