Код Мазепи: як Світлана Польова шифрує історію в Києві

Автор: Alex Veritas

У пошуках втраченого гена гетьманської сили

Важкі, майже монастирські двері старовинного будинку на Подолі зачиняються із глухим стукотом, відсікаючи розпечений липневий шум столиці. Тієї ж миті прохолода старого муру огортає з головою, а кроки вниз, у нижні зали Музею Гетьманства на Спаській 16-б, починають звучати так, наче ви спускаєтеся не просто в підвальне приміщення, а вглиб століть. Тут, в підвалах XVII століття, повітря пахне сухим вапняком, старою цеглою та ледь помітним, але гострим ароматом свіжого лаку та фарби. У цих білих нішах-арках, де колись, можливо, ховали гетьманські листи чи тримали під вартою таємних посланців, сьогодні розгортається справжня інтелектуальна драма — виставка «Код Мазепи — драма честі та сили». Проходячи повз масивні стіни, раптом зупиняєшся як укопаний перед чотирма полотнами, які не просто прикрашають простір, а дивляться на тебе, наче концентричні кола прадавніх шифрів.

Це роботи української художниці Світлани Польової (https://www.instagram.com/spolevaya/). Вони висять у ряд під склепінням, випромінюючи дивне, глибоке та пульсуюче свічення. Будучи випадковим відвідувачем, який просто хотів сховатися від міської суєти, я раптом відчув, як звичайне споглядання перетворюється на розгадування історичного ребуса, де кожен мазок є важливою підказкою.

Мистецькі ребуси під давніми склепіннями Подолу

Розглядаючи перше полотно художниці під назвою “Orbis Consilii”, підсвідомо починаєш аналізувати деталі крізь призму тонкого мистецтвознавчого бачення. Перед нами постає складна, об’ємна сфера — сакральний мікрокосмос, у який майстерно вписано символи української державної та військової сили. Центральним елементом композиції є розкішна, деталізована гетьманська булава, що лежить по діагоналі на тлі старовинного компаса чи морської рози вітрів. Цей золотий клейнод виконаний у складній змішаній техніці з використанням фактурних паст і сухозлотиці, завдяки чому він здається тривимірним та майже відчутним на дотик. Ба більше, сфера розділена на контрастні золотисто-червоні та глибокі сині сегменти, що нагадують шахівницю долі чи елементи старовинного герба, який належав Івану Мазепі. Світлана Польова створює унікальний сюжет, де синій колір уособлює глибоку мудрість, таємницю та безмежний простір надій, тоді як багряно-золоті квадрати символізують пролиту кров, шляхетність і державний блиск.

Поруч розташоване друге полотно, “Orbis Integritas”, яке буквально гіпнотизує своєю внутрішньою геометрією. У центрі картини ми бачимо ідеальне коло, всередині якого розквітає складна квітка життя — прадавній сакральний символ гармонії всесвіту. Художниця сміливо інтерпретує східний знак дуалізму через українські етнічні та барокові коди. Одна половина сфери виблискує срібними, місячними відблисками, наче виткана з найтоншої кольчужної сітки, а інша занурена в глибокі, землисто-бронзові та вогняні відтінки підкореної землі. Два менших кола всередині — одне вогняно-помаранчеве з зеленим хрестом, інше блакитно-срібне — виступають епіцентрами балансу. Дивлячись на складну фактуру тла, що нагадує потріскану від часу козацьку рушницю чи обгорілий сувій, розумієш: це візуалізація вічної внутрішньої боротьби, де честь і сила шукають абсолютної інтеграції.

Біль забуття та парадокс нашої пам’яті

Споглядаючи ці чотири шедеври у тиші музейної зали, починаєш усвідомлювати глибинний сенс концепції проєкту, організованого мистецькою агенцією Art Fine Nation. Адже трагедія нашої історії полягає не лише в програних битвах, а в дивному парадоксі людської пам’яті. Ми століттями дозволяли чужинцям писати хроніки наших перемог і поразок, перетворюючи постать великого гетьмана-мецената на міф, оброслий тавром та прокляттями.

Сьогодні, коли знищуються міста і під загрозою опиняється вся наша культурна спадщина, кожна така картина стає фортецею. Біль від усвідомлення того, скільки всього було втрачено через байдужість, раптом переростає в чітке розуміння: ворог цілить не лише в землю, він цілить у наш генетичний код, намагаючись стерти імена тих, хто формував обличчя європейської України.

Серце виставки: фраза, що карбується в розумі

Саме біля картин Світлани Польової приходить найважливіший авторський інсайт цієї виставки. Державу неможливо побудувати лише на оборонних валах чи економічних розрахунках, якщо всередині її народу немає спільного духовного знаменника.

Куратор проєкту Ванда Орлова дуже влучно відчула цей нерв, об’єднавши митців навколо теми честі. Моя чітка авторська позиція як глядача сформувалася в одну сильну фразу, яку хочеться викарбувати в пам’яті: «Історія, яку не захищають фарбами та словами, згодом доводиться захищати залізом». Це і є серцевиною виставки, адже якщо ми не збережемо пам’ять про своїх героїв сьогодні, завтра у нас просто не залишиться власного майбутнього.

Логічне продовження мистецького шляху

Звісно, оглянути таку експозицію мигцем неможливо, оскільки кожна деталь вимагає тривалого осмислення та внутрішнього діалогу. Природним продовженням цієї подорожі для кожного відвідувача стає бажання глибше зануритися в сучасне українське мистецтво, яке так сміливо переосмислює наше минуле.

Тому, якщо ви прагнете відчути цей живий зв’язок поколінь, обов’язково знайдіть час відвідати нижні зали Музею Гетьманства на Подолі. Виставка триватиме до 26 липня, тож не пропустіть можливість на власні очі побачити картини Світлани Польової та інших талановитих авторів, щоб знайти свій особистий ключ до розгадки великого коду української сили.

Блог про художнє мистецтво, виставки і цікаві художні проєкти читайте на сторінках онлайн видання «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/blogi