Код Мазепи: мистецтво на Подолі тримає духовну оборону

Автор: Аполлінарія Франчук (https://www.facebook.com/Apollinariya.Franchuk)

За вікном тільки-но починало сіріти, коли столицю сколихнули підступні вибухи балістичних ракет. Сигнал тривоги залунав уже після перших ударів — горе, страх, руйнування й принизливе відчуття безсилля, яке миттєво переросло в лють і щиру молитву вдячності ЗСУ за продовжене життя. Проте, згодом зійшло сонце. Ранок виявився неймовірно ясним, хмаринки пухнастими, а літній день — лагідним. І після цієї ранкової темряви я опинилася на Подолі, біля старовинної будівлі на вулиці Спаській, 16б.

Я не була в Київському музеї Гетьманства понад десять років. Переступивши його поріг, я була зачарована красою довкола: розквітлі мальви, розлога верба, кущі калини. Одразу відчувається, скільки душі й любові вкладено працівниками та керівництвом музею в кожен куточок цього ландшафту. Мене привело сюди відкриття виставки «Код Мазепи — драма честі та сили», яку організувала відома кураторка Ванда Орлова. Нижні зали музею були вщент заповнені відвідувачами, а атмосфера дихала неймовірним світлом і теплом.

Різноголосся майстрів та історична правда

Цей проєкт об’єднав різних митців. На виставці представлені роботи авторів світового рівня, таких як народний художник України та лауреат Шевченківської премії Валерій Франчук та відомий мистецтвознавець і скульптор Олексій Овчаренко. Поруч із ними свої художні пошуки демонструють Наталія Дука, Майя Коба, Вита Терен, Світлана Польова, Василь Кривенко, Наталія Бондар, Олена Голембовська та Оксана Альміз. Власне, сама авторка проєкту Ванда Орлова здивувала глядачів своїми витонченими графічними картинами.

Відтак, різноманітність авторських технік просто вражала: класичний живопис, графіка, інсталяції, колажі та навіть сучасні digital технології. Кожен із художників виступав лаконічно, без зайвої розлогості, тому дійство сприймалося легко й захопливо. Окрім візуального ряду, гості почули безліч історичних фактів. Зокрема, про те, як московити панічно боячись гетьмана, оголосили йому анафему й знищили всі прижиттєві портрети. Зрештою, один такий портрет таки віднайшовся, відкривши нам образ справжнього красеня і великого лідера в роботі Олексія Овчаренко, яку він написав за старовинною французькою гравюрою.

Коли мистецтво перемагає руйнування

Усвідомлення того, що кілька годин тому над містом летіли смертоносні ракети, а тепер ми стоїмо в оточенні прекрасного, породило глибокий інсайт. Мистецтво в часи війни — це не розвага, а вияв найвищого спротиву. Ворог століттями намагається стерти нашу пам’ять, але ми продовжуємо розгадувати свої культурні коди.

Чітка позиція сучасного українця полягає в тому, що пам’ять є нашою головною зброєю. Розглядаючи експонати, я винесла для себе ключову думку: Культурний код неможливо знищити ракетами, поки ми тримаємо в пам’яті імена своїх героїв. Це те серце тексту, яке хочеться закарбувати в думках. Поки ми пам’ятаємо Мазепу, ми залишаємося непереможними, адже драма нашої честі триває й сьогодні.

Подорож углиб українського коду

Безперечно, цей день залишиться в моїй пам’яті, і я встигла зробити кілька світлин на телефон, щоб зберегти ці спогади. Виставка в Музеї Гетьманства вийшла далеко за межі звичайного вернісажу, ставши справжнім маніфестом нашої духовної стійкості.

Тому, якщо ви прагнете особисто доторкнутися до таємниць нашої історії та відчути силу сучасного українського мистецтва, обов’язково завітайте на Поділ. Завітайте до Музею Гетьманства на Спаську, 16б, щоб на власні очі побачити проєкт «Код Мазепи» та відшукати свій особистий ключ до розуміння нашої незламності.

Читайте цікаві блоги про мистецькі події України на сторінка онлайн видання «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/blogi