Захист авторських прав в Інтернеті: як запобігати порушенням

Ігор Сосновський (https://www.facebook.com/protectidea),
юрист з інтелектуального та авторського права

Інтернет дав художнику можливість показати свою роботу тисячам людей за кілька секунд. Але та сама доступність працює і в інший бік: зображення можна скопіювати, завантажити на інший сайт, використати в рекламі, магазині чи соціальних мережах без дозволу автора.

Для цифрового середовища це питання не нове. У 1996 році Всесвітня організація інтелектуальної власності прийняла Договір ВОІВ про авторське право та Договір ВОІВ про виконання і фонограми — так звані «Інтернет-договори». Вони доповнили міжнародну систему охорони авторського права з урахуванням цифрових технологій та поширення творів через Інтернет.

Для художника це означає просту річ: публікація твору в Інтернеті не означає відмову від авторських прав на нього.

Але одного факту авторства недостатньо. У цифровому середовищі важливо заздалегідь подбати про те, як ви публікуєте твір, які умови його використання встановлюєте, де розміщуєте роботу і як зможете довести свої права у разі спору.

У цій статті — практичний алгоритм такого захисту.

1. Власний сайт: не лише портфоліо, а й правила використання

Якщо художник має власний сайт або онлайн-портфоліо, це один із найкращих майданчиків для чіткого визначення правил роботи з його творами.

На сайті варто:

• вказувати ім’я або псевдонім автора;
• зазначати © та контакт для звернення щодо використання твору;
• розміщувати умови використання контенту;
• за можливості зберігати та передавати інформацію про авторство разом із цифровим файлом;
• окремо визначати позицію автора щодо використання творів у зв’язку з навчанням моделей штучного інтелекту.

Важливо розуміти: напис «усі права захищені» або © не створює авторське право з нуля. Авторське право виникає в силу створення охоронюваного твору, а такі позначення допомагають повідомити третіх осіб про авторство та умови використання.

2. Соціальні мережі: публікація не дорівнює дозволу

Instagram, Facebook, Pinterest чи інша платформа не стають «вільною бібліотекою» лише тому, що твір там опублікований.

Одна з типових помилок художника — думати, що якщо він не написав «не копіювати», то інші можуть використовувати зображення на власний розсуд.

Тому під час публікації варто:

• вказувати авторство;
• не завантажувати без потреби файли максимальної якості;
• зберігати оригінали та проміжні версії роботи;
• фіксувати дату створення і першої публікації;
• перевіряти умови конкретної платформи щодо використання завантаженого контенту;
• мати готовий алгоритм реагування на виявлене порушення.

Водночас не варто покладатися лише на підпис під публікацією або хештег. Захист авторського права — це система доказів, умов використання та реагування.

3. Що варто зробити ще до публікації твору

Є кілька простих кроків, які суттєво полегшують подальший захист.

Зберігайте історію створення

Ескізи, фотографії та відео процесу, вихідні файли, проміжні версії цифрової роботи, датовані файли — усе це може допомогти підтвердити історію створення твору.

Позначайте авторство

Авторство можна вказувати безпосередньо на творі, у його описі, на сайті, у метаданих цифрового файлу та іншими способами.

Не варто обмежуватися лише одним каналом.

Оформлюйте домовленості письмово

Якщо твір створюється на замовлення, передається для використання у рекламі, видавничому проєкті, дизайні чи іншому комерційному продукті, права та умови використання краще визначати договором.

Розглядайте державну реєстрацію авторського права

Реєстрація не є умовою виникнення авторського права, але може бути корисним інструментом доказування та фіксації відповідних відомостей.

4. А як бути з використанням творів для навчання AI?

Це питання стрімко розвивається, а правове регулювання залежить від конкретної юрисдикції та способу використання контенту.

Тому художнику варто чітко визначити свою позицію щодо використання його творів у зв’язку зі штучним інтелектом та перевіряти умови конкретного сервісу або платформи.

Для цього можуть використовуватися AI-клаузи — положення в умовах використання сайту, договорі чи іншому документі, які визначають допустимі способи використання твору у зв’язку з AI.

Але важливо не створювати хибного відчуття захищеності: один напис #NoAItraining сам по собі не є універсальним юридичним механізмом, який автоматично забороняє будь-яке використання зображення.

5. Арт-платформа: перевіряйте не лише аудиторію, а й договір

Якщо художник розміщує роботи на сторонній платформі для продажу або презентації, перше питання — не кількість її користувачів, а які права автор фактично надає платформі.

Перед завантаженням роботи варто прочитати умови користування і перевірити:

• чи залишається автор власником майнових прав;
• яку ліцензію отримує платформа;
• чи є вона невиключною чи виключною;
• для яких цілей платформа може використовувати твір;
• чи може вона змінювати, адаптувати або створювати похідні матеріали;
• чи може передавати права або надавати субліцензії;
• чи дозволене комерційне використання;
• чи є положення щодо використання контенту для AI;
• що відбувається з твором після видалення акаунта;
• як платформа реагує на скарги щодо порушення авторських прав.

Особливо уважно варто читати положення про субліцензування. Якщо платформа отримує право передавати певні права третім особам, коло потенційних користувачів твору може бути значно ширшим, ніж художник очікує.

Тому перед кнопкою «Завантажити» потрібно розуміти не лише де буде показана ваша робота, а й що юридично дозволено робити з нею платформі.

6. Як перевірити, чи має платформа нормальний механізм захисту

Добрий сигнал — коли платформа має зрозумілі правила щодо інтелектуальної власності та процедуру подання скарг.

Насторожитися варто, якщо:

• правила щодо авторських прав сформульовані нечітко;
• незрозуміло, куди подавати скаргу;
• немає процедури реагування на незаконне використання;
• умови надають платформі дуже широкі права на контент;
• автор не розуміє, що відбувається з його роботою після видалення акаунта.

Термін DMCA також не варто сприймати як універсальну міжнародну процедуру. Це американський законодавчий механізм. Для українського автора порядок реагування залежить від юрисдикції, платформи та конкретної ситуації.

7. Додаткові інструменти захисту

Юридичні механізми можна доповнювати технічними.

Для цифрових творів можуть використовуватися:

• видимі водяні знаки;
• цифрові мітки;
• метадані;
• сертифікати та цифрові паспорти творів;
• фіксація дати існування файлу за допомогою спеціалізованих сервісів;
• збереження хешів та інших технічних доказів;
• фотографії та відео процесу створення.

Для фізичних творів корисними можуть бути паспорт або сертифікат роботи, фотографії твору, документи про його створення, передачу чи продаж.

Жоден із цих інструментів не замінює авторське право. Їхня роль — допомогти ідентифікувати твір, автора та історію його створення або використання.

8. «Білі списки»: де шукати легальний контент

Для авторів та користувачів цифрового контенту існують ресурси, які допомагають знаходити легальні джерела.

Наприклад, Agorateka — європейський навігатор легальних онлайн-пропозицій творчого контенту, який підтримується EUIPO.

Для художника це корисно не лише як спосіб знайти контент, а й як нагадування про принцип: якщо ви хочете використати чужий матеріал, шукайте джерело, яке надає таке використання на законних підставах.

9. А що робити, якщо вашу роботу вже використали без дозволу?

Тут важливо не діяти емоційно.

Уявімо типову ситуацію: художник бачить фотографію своєї картини на чужому сайті або в рекламі.

Перший крок — зафіксувати порушення.

Збережіть:

• URL сторінки;
• скриншоти;
• дату та час виявлення;
• копії публікацій;
• інформацію про особу або компанію, яка використовує твір;
• матеріали, що підтверджують ваше авторство.

Далі потрібно визначити, хто саме використовує твір, на яких умовах і який спосіб реагування буде доречним.

Це може бути звернення до порушника, подання скарги платформі або власнику вебсторінки, претензія чи інший передбачений законом спосіб захисту.

Українське законодавство передбачає спеціальну процедуру припинення порушення авторського права в цифровому середовищі. За відповідної заяви власник вебсайту та/або вебсторінки, за відсутності передбачених законом підстав для відмови, має невідкладно, але не пізніше 48 годин, унеможливити доступ до відповідного цифрового контенту та повідомити про вжиті заходи. Водночас сама заява має відповідати встановленим законом вимогам.

Якщо позасудові способи не дають результату, питання може перейти до судового захисту.

Тому готовий пакет доказів і зрозумілий алгоритм дій краще підготувати заздалегідь, а не в момент конфлікту.

10. Моніторинг: знайти порушення раніше

Інтернет настільки великий, що неможливо вручну перевіряти всі місця, де може з’явитися ваша робота.

Але регулярний моніторинг допомагає виявляти незаконне використання раніше.

Для пошуку копій зображень можна використовувати, зокрема:

• Google Images;
• Bing Visual Search;
• TinEye;
• спеціалізовані сервіси моніторингу, наприклад Pixsy або Copytrack.

Для текстів існують окремі сервіси пошуку збігів.

Важливо пам’ятати: результат пошуку — це сигнал для перевірки, а не автоматичний доказ порушення. Потрібно встановити, який саме твір використано, хто його використовує, яким способом і чи мав користувач відповідні права.

11. «Чорні списки» та WIPO ALERT

Існують і механізми системного виявлення ресурсів, які викликають занепокоєння щодо дотримання прав інтелектуальної власності.

Україна має національний перелік таких вебсайтів, порядок формування якого затверджено наказом Міністерства економіки № 2945 від 1 лютого 2024 року. Україна також є учасницею WIPO ALERT — міжнародної платформи, до якої уповноважені органи держав можуть передавати інформацію про вебсайти та застосунки, щодо яких встановлено порушення авторського права відповідно до національних правил.

Для автора це ще один інструмент орієнтації у цифровому середовищі. Водночас WIPO ALERT не є глобальним «судовим чорним списком»: ВОІВ не визначає самостійно, чи порушує конкретний сайт авторське право, а працює з інформацією, яку надають уповноважені учасники.

Головне: захист починається до порушення

Захист авторського права в Інтернеті — це не одна кнопка, документ чи водяний знак.

Це система, яка починається ще до публікації твору:

зафіксувати авторство → визначити умови використання → перевірити платформу → зберегти докази → моніторити використання → правильно реагувати на порушення.

Технічні інструменти — водяні знаки, метадані, цифрові мітки, фіксація дати — можуть посилювати цю систему. Але вони не замінюють юридичного аналізу та доказів.

І ще одна важлива річ: авторське право — це не лише про заборону.

Права на твір можна використовувати законно: продавати, ліцензувати, передавати у визначених договором межах і отримувати дохід від різних способів використання творчого результату.

У наступній статті розглянемо, як художнику заробляти не лише на продажу примірника картини, а й безпосередньо на своїх авторських правах.

Ігор Сосновський — юрист з інтелектуальної власності та авторського права, Афілійований резидент Art Fine Nation.

Цікаву і корисну інформацію читайте в блозі онлайн видання «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/blogi