Флюїд-арт від Нелі Марчук відкриває таємниці Мазепи

Автор: Alex Veritas

Відлуння минулого у прохолоді Подолу

Спустившись у нижні зали Музею Гетьманства (https://www.instagram.com/hetman_museum/), що затишно розташувався на стародавній вулиці Спаській, 16-б, відразу відчуваєш, як гамірне київське сьогодення відступає перед величчю віків. В старовинному кам’яному будинку стіни тримають у собі особливу прохолоду. Саме тут мені пощастило стати свідком дивовижної синергії історії та сучасного мистецтва на виставці «Код Мазепи — драма честі та сили». У залі було гамірно, але мою увагу привернув голос, відомого мистецтвознавця Олексій Овчаренко, який саме розповідав групі затамованих подих відвідувачів про дивовижне полотно, що світилося блакиттю в одній із ніш.

Він захоплено жестикулював, показуючи на гру фарб в картині Нелі Марчук, яка відтворює знаменитий Мазепинський вхід до Києво-Печерської лаври. Люди навколо підняли свої смартфони, намагаючись зафіксувати не просто картину, а сам момент розкриття історичної таємниці. Слухаючи Олексія, я зненацька зловив себе на думці, що класична історія, яку ми звикли бачити сухою та застиглою, завдяки пензлю майстрині раптом ожила і запульсувала новим, нечуваним досі ритмом.

Коли фарби диктують волю часу

Художній стиль Нелі Марчук — це дивовижний флюїд-арт, проте у абсолютно новому, глибоко сенсовому прочитанні. У її роботах техніка рідкого акрилу перестає бути просто декоративним прийомом чи випадковим сплетінням кольорів. Навпаки, вона перетворюється на слухняний інструмент філософського висловлювання. Погляньте хоча б на картину «Мазепинська брама». Завдяки текучості фарб, древні лаврські стіни та золоті бані не виглядають статичними — вони наче проростають крізь час, витримуючи шторми епох та випромінюючи небесне світло.

Друге полотно художниці, представлене в експозиції, має поетичну і дещо загадкову назву: «Чому вечір? — Бо небо зорі!». Тут авторська концепція розгортається у справжній космічний масштаб. Перед глядачем постає силует України, зітканий із вихорів золота, синяви та вогню, над яким височіють величні постаті минулого, а сучасний Парковий міст з’єднує береги часу. Отже, флюїд-арт у виконанні Нелі Марчук стає метафорою самої історії України— бурхливої, непередбачуваної, але завжди спрямованої до світла.

Біль, закарбований у кольорі

Проте, за цією естетичною красою криється значно глибший сенс. Драма Мазепи — це не просто сторінка з підручника, це вічний людський біль, парадокс боротьби за власну честь і свободу в умовах тотального тиску. Через рух рідкої фарби художниця показує, як крихко і водночас незламно тримається людська ідентичність. Дивлячись на ці полотна, мимоволі усвідомлюєш, наскільки циклічною є наша доля, і як сучасні випробування українців перегукуються з тими, що відбувалися століття тому під цими ж київськими небесами.

«Історія — це не застиглий камінь, а жива ріка, яка тече крізь наші серця»

Замість крапки: шлях до власного коду

Саме ця фраза залишається в пам’яті найдовше, коли нарешті виходиш із виставкової зали під розпечене сонце Подолу. Вона змушує переосмислити все побачене. Виставка «Код Мазепи — драма честі та сили» не пропонує готових відповідей чи сухих гасел, а натомість запрошує до внутрішнього діалогу. Логічним продовженням цього художнього досвіду є потреба кожного з нас прийти сюди, в Музей Гетьманства, зануритися у прохолоду нижніх залів і на власні очі побачити, як флюїд-арт Нелі Марчук відкриває браму до нашої спільної пам’яті.

Цікаві Мистецькі новини читайте на сторінках онлайн видання «Оксамит. Оксамитове мистецтво»- https://art.oksamyt.org/category/mystetski-novyny