Обличчя крізь час: жива пам’ять у полотнах Нелі Марчук

Автор: Alex Veritas

Стара чорно-біла світлина, яку я випадково знайшов у закинутій архівній теці, пахла пилом і забуттям. Здавалося, що обличчя людей на ній — назавжди застиглі бранці минулого століття, чиї імена стерлися з людської пам’яті. Проте, коли я переступив поріг Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки, це відчуття безповоротності зникло. Прямо переді мною, наче проявившись крізь туман часу, оживали ті самі погляди, але тепер вони промовляли мовою вибухових, живих кольорів.

Саме так розпочалося моє знайомство з мистецькою імпрезою «Дві музи», де особливе місце посіли дивовижні картини української художниці Нелі Марчук (https://www.instagram.com/march.nelja/). Як звичайний відвідувач, я йшов на класичну виставку живопису, а потрапив у справжнє детективне розслідування людських доль, зафіксованих на полотнах.

Кольоровий вибух та обличчя крізь час

Розглядаючи експозицію, неможливо не помітити унікальний художній стиль майстрині. На перший погляд, це дивовижне поєднання реалістичного портрета та експресивного, майже космічного флюїд-арту. Полотна Нелі Марчук засновані на раритетних, чорно-білих світлинах минулого століття. Проте художниця не просто копіює історію, вона її дешифрує. Обличчя наших співвітчизників немов проглядають крізь динамічні потоки ультрамарину, вогняного помаранчу та глибокого золота.

Наприклад, робота «Дитинство» вражає контрастом статичного, спокійного дитячого обличчя та вихору фарб навколо нього. Інше полотно, «Небесні каруселі», зображує дівчат у традиційному українському вбранні, які летять на гойдалці посеред бурхливого всесвіту текстур. Кожна деталь, кожна лінія прописана з глибоким мистецьким хистом, де сюжет стає містком між епохами.

Сенс, що проростає крізь забуття

Ми часто живемо майбутнім, забуваючи, що без коріння дерево не стоїть. У цих роботах відчувається велика емпатія до творців нашої історії, до простих людей, які пережили війни, депортації та репресії, але зберегли свою ідентичність. Відтак, ці картини розповідають справжню історію свого життя, транслюючи силу, емоції та глибокі переживання, які ми ледь не загубили в цифрову епоху. Парадокс полягає в тому, що саме через сучасну візуальну мову художниця повертає нам пам’ять про тих, кого вже немає.

Фраза-ядро: маніфест спадщини

Безумовно, під час попереднього огляду виставки мене наздогнав важливий інсайт. Тоді як руйнуються архітектурні пам’ятки та спалюються архіви, мистецтво залишається єдиним надійним сховищем нашого генетичного коду. Я відчув особисту відповідальність перед цими обличчями на картинах, адже вони дивляться на нас із надією.

Ми не маємо права бути останніми, хто пам’ятає, бо народ без спадщини — це лише тінь на стіні історії.

Саме ця думка стала серцем мого сприйняття виставки Нелі Марчук. Збереження історії — це не обов’язок істориків, це щоденний вибір кожного з нас.

Природне продовження мистецької подорожі

Мистецька імпреза «Дві музи» яка відбудеться 26 липня о 16-00 у місті Рівне за адресою, вулиця Олександра Борисенко, 6,  об’єднала живопис Нелі Марчук, Людмили Попової, чарівну скрипку Алли Шикули та співану поезію Валентини Слуквіної, стане визначною подією культурного літа в місті Рівне. Відділ мистецтв на третьому поверсі бібліотеки перетворився на простір, де оживають спогади.

Якщо ви прагнете не просто побачити гарні полотна, а відчути подих минулого та підтримати збереження нашої культурної спадщини, обов’язково завітайте на цю локацію. Більше того, кожна з цих чотирьох унікальних робіт художниці може стати частиною вашої особистої колекції чи домашнього архіву, нагадуючи про силу нашого коріння щодня.

Цікаві анонси з світу художнього мистецтва читайте на сторінках онлайн видання «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/afisha