Мистецтво текстилю Людмили Пономаренко

Мисткиня Людмила Пономаренко

0 13

Серед розмаїття напрямків сучасного образотворчого мистецтва є ті, що зберігають невидимий, але міцний зв’язок з корінням народної творчості. Вони несуть у собі силу поколінь, мудрість і красу, що пройшли крізь століття. Кераміка, вишивка, різьба по дереву, народний розпис – усе це дорогоцінні скарби української культури. Окреме, особливе місце серед них займає художній текстиль – мистецтво, де традиційний ткацький верстат стає інструментом творення не лише утилітарних речей, а й глибоких художніх образів.

Саме в цій техніці працює талановита майстриня Людмила Пономаренко. Вона створила власну авторську методику, де класичні ткацькі прийоми поєднуються з сучасним художнім баченням. У її руках узорні переплетення, поперечно-смугасті тканини, ручні перебори перетворюються на унікальні декоративні панно, наповнені символами, історіями та емоціями.

Процес народження кожної роботи – це справжній ритуал. Спершу – уважна заправка верстата, коли сотні ниток основи знаходять своє місце. Потім – плавний рух ткацького човника, нитка за ниткою, інколи з додаванням ручних переборів. Так водночас з’являється і тло, і сюжет, а кожен відтінок та фактура нитки створюють ефект об’ємного мерехтіння. Це кропітка праця, що не прощає помилок, але винагороджує майстра бездоганною гармонією форми та кольору.

Тематика творів Людмили Пономаренко – глибока і багатогранна. У її роботах оживають релігійні сюжети та іконописні мотиви, стародавні дохристиянські символи, що несуть сакральний зміст, а також міфології різних народів світу. Вона майстерно створює образи, які відкриваються поступово – глядач наче подорожує крізь шари часу, відкриваючи все нові смисли.

Після початку війни у творчості художниці з’явився особливо сильний емоційний струмінь. Її роботи стали віддзеркаленням болю, надії та прагнення світла. Так з’явився диптих «Дзвонарі» – одна частина якого звучить, як тривожний набат, що кличе світ почути правду, а інша – тихо промовляє молитву, мов хвилина мовчання. Панно «І прийде весна…» стало символом відродження – серед стилізованих вікон будинків пробиваються ніжні зелені паростки, нагадуючи: життя триває.

Художній текстиль – це мистецтво, яке потрібно бачити наживо. Лише тоді можна відчути справжню глибину кольорів, тактильність фактури та чарівну гру світла на нитках. Роботи Людмили Пономаренко – це не просто декор, а збереження й переосмислення українських традицій, які завдяки таланту майстрині отримують нове, яскраве життя у сучасному світі.

Сторінка мисткині і Інстаграм – https://www.instagram.com/art_textile_picture_/

Сьогодні, коли збереження культурної ідентичності стало питанням національної безпеки, творчість таких митців набуває особливого значення. Це – наш мистецький фронт, наша оксамитова спадщина, яка об’єднує минуле й майбутнє, вплітаючи у кожну нитку любов до України.

Читайте ще про творчість сучасних Українських художників в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво»  –  https://art.oksamyt.org/category/suchasni-khudozhnyky

Залишити відповідь

Ваша електрона адреса не буде опублікована.