Пам’ять каменя: як Марія Левитська бореться за спадщину України

У сучасному світі, коли культурна ідентичність стає об’єктом атаки, мистецтво перетворюється на зброю, а художник — на захисника. Виставка «Україна. Геноцид культури. Пам’ять каменя» Народної художниці України Марії Левитської (https://www.facebook.com/mariia.levitska)— це не просто експозиція, а потужна заява. Це історія, що оживає у фарбах і фактурах, розповідаючи про те, що не може бути забуте: про козацькі хрести, кам’яних баб і старовинні кримськотатарські кладовища.

Від театру до пам’яті: творчий шлях Левитської

Марія Левитська відома широкому загалу як видатна театральна художниця-постановниця і художниця по костюмах. Її роботи прикрашають сцени найпрестижніших театрів, створюючи цілі світи для класичних і сучасних вистав. Проте її творчість виходить далеко за рамки сценічного мистецтва. У виставці «Пам’ять каменя» вона звернулася до глибинної, первісної суті української культури, до тих її шарів, що часто залишаються непоміченими.

Її проєкт — це не випадковий вибір теми. Він є усвідомленим актом збереження культурної пам’яті. Давні козацькі хрести, кам’яні баби степової зони та старовинні кримськотатарські кладовища — для Левитської це не мовчазні артефакти, а живі свідки історії. Вона бачить у них не просто камені, а носіїв символічних, семіотичних і світоглядних кодів, які репрезентують багатошаровість історичного розвитку українських земель.

Камінь як свідок і символ

Кожен експонат на виставці говорить власною мовою. Марія Левитська, як справжній дослідник, занурюється в цей діалог з каменем. Вона фіксує його тріщини, вивітрені часом візерунки, мох, що вріс у граніт, і навіть тіні, що падають на його поверхню. Усе це — не просто деталі, а частина великої оповіді про минуле, яке постійно дихає нам у спину.

Кам’яні баби, що тисячоліттями стояли в степу, для художниці — це символи сили й незламності. Козацькі хрести — це не лише пам’ять про битви, але й свідчення віри, відваги та національного самоусвідомлення. Кримськотатарські кладовища — це болісна і прекрасна частина нашої спільної історії, яка зараз опинилася під загрозою. Левитська майстерно відтворює їхню трагічну велич, закликаючи до пам’яті та усвідомлення.

Мистецтво як акт опору

Проєкт «Пам’ять каменя. Козацькі хрести, степові баби, Татарські кладовища Криму» функціонує не лише як мистецька репрезентація. Це усвідомлений акт опору процесам історичного витіснення та знищення. У часи, коли ворог прагне стерти нашу культуру, виставка Марії Левитської стає фортецею, що захищає минуле, аби зберегти майбутнє.

Знайомтесь з творчістю сучасних художників в Українському арт-медіа «Оксамит. Оксамитове мистецтво» – https://art.oksamyt.org/category/suchasni-khudozhnyky